Жнива – це вінець виснажливої роботи усіх хліборобів. Кожен господар вносить свій внесок в запашний каравай, який є головною прикрасою свята врожаю.
«Дідух», його ще називають «дідо», «дідочок», «сніп-рай», «коляда», «колідник». Згідно із традиціями, «дідух» – це останній обжинковий сніп. Овес, жито, пшениця, льон – його основні складові. Солом’яний оберіг – це дух предків, дідів, збереження традицій і пам’яті родини. Це символ доброго врожаю, миру й злагоди в родині, достатку в домі. Традиція ставити в оселі на покуті «дідуха» походить ще з дуже давніх часів. У дохристиянських віруваннях він був утіленням бога Коляди, символом пам’яті про предків. Святковий сніп перебував у хаті ротягом тижня (подекуди навіть до Водохреща). Його присутність привносила в родину святковий настрій, затишок і святковість.
У народі казали «Дідух до хати – біда із хати».
У наш час мало хто точно дотримується традицій. Сніп часто замінює невеликий «букет» із колосків, різних сухих трав та квітів, безсмертників. Проте приємно, що щороку дедалі більше українців відновлює традицію ставити на Різдво у своїх оселях «дідуха».
«Дідух», сіно, різдвяні традиції мають позитивний заряд енергії, дають нам відчуття таємничості і свята.
Дуже хотілося б, щоб ці чудові, багаті, поетичні обряди повернулися в наше життя.
