Знахідка усипальниці єгипетського фараона Тутанхамона в 1922 році вразила світ. По-перше, вона не була пограбована. По-друге, вразила багатством: кілька кімнат були заповнені золотом, слоновою кісткою і різними прикрасами. Знадобилося 5 років, щоб розібрати і дослідити ці дорогоцінні предмети. У поховальній камері стояв величезний ящик, оббитий золотом, в середині нього – ще три такі ж ящики, в останньому з них був кам'яний саркофаг, у ньому – три золочені труни, одна в одній, що мали форму людського тіла.
У внутрішній труні, зробленій з чистого золота, лежала сповита мумія Тутанхамона з портретною маскою на обличчі. Судячи з неї, обличчя юного фараона, ніжно-округле, з пухким ротом і великими, широко поставленими очима, було по-хлоп'ячому красиве.
Тутанхамону ледве виповнилося 18 літ, коли він помер.
Перші захоплення вщухли, і деякі деталі викликали спочатку здивування, а потім і підозру вчених. Ця могила не була схожа на жодну з інших. Вона була занадто маленькою для царської особи, опорядження неохайне: на настінних малюнках збереглися плями фарби, які ніхто так і не зміг стерти. А на деяких предметах оздоблення, які так вразили світ своєю красою, були імена інших людей. Ці імена стерли, а на їх місце поставили потрібний напис – Тутанхамон. Аналіз мумії засвідчив, що на неї при бальзамуванні вилили відра бальзаму.
Навіщо це зробили, адже це погіршувало її стан? Чи це було чаcтиною ритуалу? А може, просто спробою замести сліди злочину?
Щоб відповісти на це запитання, Говард Картер (учений, що знайшов усипальницю) звернувся до лікарів-анатомів. А більш як через 40 років учений Ліверпульського університету зробив рентгенівські знімки мумії і виявив декілька дивних речей: зміни в черепі, які могли утворитися як наслідок тяжкого, можливо, смертельного удару по потилиці.
Експерти-медики, яким показали ці рентгенівські знімки, виявили нові не менш цікаві факти: права скронева кістка Тутанхамона вкрита дрібними тріщинами, які, можливо, з’явилися в момент удару важким предметом. Окрім того, виявилось, що у Тутанхамона шийні хребці зрослися. А це значить, що він не міг повернути голову, не повернувши при цьому усього тіла. Таку особливість неможливо приховати, і вона робить людину дуже уразливою під час нападу чи удару.
Проте багато вчених-єгиптологів вважають, що все це не є прямими доказами вбивства. У XXI столітті, напевно, з’являться нові технології і методи досліджень, які допоможуть пролити світло на смерть Тутанхамона.
