Ярослав Мудрий (978–1054) – великий князь київський (1019–1054 рр.). Посів престол унаслідок запеклої боротьби з братами в 1015–1019 рр., що розгорнулася після смерті батька, князя Володимира Великого.
У 1024–1036 рр. правив Руссю разом із братом Мстиславом. Ярослав князював на Правобережжі та в Києві, Мстислав – на Лівобережжі та в Чернігові.
У 1036 р. розбив під Києвом і назавжди відкинув від кордонів Русі печенігів. На честь його перемоги був закладений Софійський собор.
Із його ім’ям пов’язаний початок створення першого писаного зводу законів «Руська правда». Розбудував Київ, спорудивши систему нових оборонних укріплень «місто Ярослава». За допомогою шлюбів установив родинні зв’язки з багатьма європейськими правителями. Був високоосвіченою людиною, дбав про розвиток освіти, створив першу на Русі бібліотеку при Софійському соборі.
Внутрішня політика
- Докладав чимало зусиль для відновлення централізованої держави, яка послабилася під час міжусобної боротьби між синами Володимира Великого;
- Продовжив боротьбу з нападами печенігів. У 1036 р. під Києвом завдав їм поразки і примусив припинити напади на Русь;
- Сприяв створенню нових і розбудові існуючих міст. Зокрема, у Києві було споруджено нову систему укріплень «місто Ярослава», що не мала собі рівних на Русі. Київ прикрасили Софійський собор, Георгіївська та Ірининська церкви, Золоті ворота з надбрамною церквою;
- Остаточно ліквідував місцевий сепаратизм, означив територію і кордони держави, удосконалив державний апарат;
- Створив перше писане зведення законів Київської Русі, що одержало назву «Найдавніша правда», або «Правда Ярослава»;
- Сприяв утвердженню християнства. Здійснив спробу позбутися залежності руської церкви від константинопольського патріарха. У 1051 р. без згоди патріарха собор руських єпископів обрав першого митрополита з русичів Іларіона;
- Піклувався про розвиток культури: виникнення шкіл, виготовлення книжок, ведення літописання, заснування першої бібліотеки при Софійському соборі.
Зовнішня політика
- Завершив боротьбу з Польщею за червенські міста. 1030 р. відвоював у поляків Белз, а наступного року всю Червону Русь;
- Розширив кордони на північному заході, приєднавши землі угро-фінських племен (чудь, водь, жора, та ін.);
- Підтримував дружні відносини з Візантією, надсилав руські дружини на допомогу візантійцям. Проте в 1043 р. спалахнула русько-візантійська війна, спричинена зміною ставлення до Русі нового візантійського імператора Константина Мономаха. Завершилася в 1046 р. примиренням візантійців із русичами і підписанням мирної угоди;
- Підтримував постійні дипломатичні відносини з Німеччиною. У 1030–1031 і 1040–1043 рр. здійснив обмін посольствами. Русь розглядала Німеччину як найкращого з усіх можливих союзників у боротьбі з Візантією;
- Подальший розвиток «шлюбної дипломатії» – укладання вигідних міждержавних союзів через династичні шлюби.
Значення діяльності
- Київська Русь досягла вершини свого розквіту, ставши в один ряд із Візантією та Німеччиною – найрозвиненішими тогочасними країнами;
- Сприяв посиленню єдності та централізації Київської держави, її європеїзації.
