Найстаріша з ям датується 8200 роком до нашої ери.
У новому дослідженні, опублікованому в Journal of Archaeological Science, бельгійські та британські вчені виявили явні докази раніше невідомої доісторичної активності в районі Стоунхенджа, що охоплює період від мезоліту до пізнього бронзового віку. Для цього вони використовували велику кількість геофізичних датчиків, що дають змогу побачити те, що ховається під ландшафтом пам'ятки.
Найвражаюча знахідка – близько 400 ям діаметром 2,5 метри. Ці ями датуються від раннього мезоліту (8000 до н.е.) до середнього бронзового віку (1300 до н.е.).
Найстаріша з ям датується 8200 роком до нашої ери. На думку дослідників, вона використовувалася як мисливська пастка для великої дичини.
Стоунхендж будувався на кілька етапів з 3000 р. до н.е. по 2000 р. до н. е. – ями були викопані більше ніж за 5000 років до початку будівництва.
Цікаво й те, що виявлені ями навіть старші за найближче місце поселення Блік-Мід, виявлене за 1,5 кілометри від Стоунхенджа, і можуть бути найбільшими відомими ямами раннього мезоліту на північному заході Європи.
«Виявлення найбільшої з відомих ранньомезолітичних ям на північному заході Європи показує, що це було особливе місце для громад мисливців-збирачів за тисячі років до того, як було споруджено перше каміння», – сказав доктор Нік Снешалл (Nick Snashall), археолог, який вивчає Стоунхендж.
