Диктатор (від латин, «наказую») – посадова особа в Римі, наділена необмеженою владою. Спочатку диктатор обирався у випадку великої загрози державі на термін не більше шести місяців. Наприкінці епохи Республіки сенс диктатури змінився. Зокрема, Сулла примусив обрати його диктатором на необмежений термін для здійснення державної реформи.
Заходи Сулли:
• Позбавив цензорів їх найважливіших функцій, практично знищивши інститут цензури в Римі.
• Обмежив права народних зборів, які тепер повинні були беззастережно приймати закони, запропоновані Суллою.
• Сенат було перетворено на вищий адміністративний орган та судову інстанцію. Кількість сенаторів збільшилася вдвічі (до 600 осіб), але в сенаті залишилися лише ті, хто підтримував Суллу.
• Обмежувалися права народних трибунів. Відтепер вони втратили право вето і могли вносити на розгляд народних зборів лише ті законопроекти, які були схвалені сенатом. Той, хто перебував на посаді народного трибуна, не мав права в майбутньому висувати свою кандидатуру на інші державні посади.
• Обмежувалася влада консулів. Вона поширювалася від цього часу лише на Італію і найближчі до неї провінції.
• Судову владу було відібрано у вершників і повернуто сенаторам. Вершники також утратили право на відкуп збирання податків із провінції Азія.
