11 серпня 1919 року президент Німеччини Фрідріх Еберт підписав нову конституцію країни, що стало початком нового етапу існування Німецької держави. Німецька держава, як офіційно називалась Веймарська республіка, проіснувала до 1933 року, коли до влади в Німеччині прийшов Адольф Гітлер.
Основні положення Веймарської конституції
- «Німецький рейх є республікою»;
- Німеччина – федерація 17 земель із власними урядами;
- Два державні прапори: імперський і республіканський;
- Прямі вибори президента республіки проходили один раз на сім років. Президент – «гарант республіки і конституції». Він є головнокомандувачем, може накласти вето на будь-який законопроект, має право усувати уряд і розпускати рейхстаг. «У разі загрози суспільній безпеці й порядку» президент має право приймати одноосібні рішення, фактично скасовуючи окремі статті конституції;
- Вибори до рейхстагу проходили один раз на чотири роки за пропорційною виборчою системою. Рейхстаг здійснює законодавчу діяльність, приймає бюджет і вирішує питання війни та миру;
- Уряд формує канцлер, кандидатуру якого подає президент. Рейхстаг може змістити уряд, висловивши йому вотум недовіри;
- Гарантування дотримання основних демократичних прав громадян. Крім особистих і політичних прав закріплювались і соціальні права: право та обов’язок працювати на благо суспільства, гарантувалася допомога малозабезпеченим, похилим, інвалідам і безробітним та іншим;
- Запроваджувалися елементи прямої демократії – опитування населення і референдуми. Рішення останніх мали силу закону, який не можна було скасувати;
- Допускалась можливість націоналізації окремих галузей промисловості;
- Зміни до конституції вносилися шляхом голосування в парламенті (звичайною більшістю).
Чинники, що впливали на розвиток Веймарської республіки
- Поразка Німеччини у Першій світовій війні, підписання політичними силами, що перебували при владі у Веймарській республіці, Версальського мирного договору;
- Репараційні зобов’язання, виконання яких зумовлювало соціальне і політичне напруження в суспільстві;
- Залежність від американських кредитів;
- Вплив воєнної і промислової верхівки на політичне життя;
- Вузька соціальна база (проти Веймарської республіки виступали як ліві, так і праві політичні сили);
- Тривала міжнародна ізоляція Німеччини.
Причини занепаду Веймарської республіки
- Загострення соціальних протиріч у результаті економічної кризи 30-х рр. XX ст;
- Неспроможність владних сил подолати наслідки економічної кризи;
- Зростання популярності політичних сил, які виступали проти Веймарської республіки, втрата соціальної опори;
- Протистояння між комуністами і соціал-демократами.
