Людям властиво шукати яскраві та цікаві пояснення незрозумілим на перший погляд археологічним знахідкам, які начебто не вкладаються у звичну наукову картину світу. Для таких вигадали назву: недоречні артефакти.
Так називають об'єкти, походження яких неможливо одразу пояснити з точки зору прийнятої науковою спільнотою хронології еволюції чи розвитку техніки, часто невідомого призначення.
Деякі з них залишаються для вчених загадкою чи причиною сумнівів упродовж багатьох десятиліть або навіть досі не мають пояснення. Ось кілька прикладів.
Череп із кар'єру
21 листопада 1912 року британська газета The Manchester Guardian, предок нинішньої The Guardian, вийшла з сенсаційним матеріалом: у гравійному кар'єрі неподалік села Пілтдаун, що на півдорозі на південь між Лондоном і Ла-Маншем, виявлені фрагменти черепа найдавнішої людини, яка була, свого роду, опосередкованою ланкою між мавпою і людиною.
Знахідку назвали пілтдаунською людиною або, якщо по-науковому, Eoanthropus dawsoni, на честь археолога-аматора Чарлза Доусона, який і зробив відкриття.
За його словами і на думку хранителя відділу геології Британського музею Артура Вудворда, колишній власник черепа мав усі ознаки сучасної людини, при цьому щелепи у нього були зовсім як у шимпанзе, а жив він понад півмільйона років тому (найдавніші знахідки залишків людини розумної, зроблені лише у 2005 році, показують, що цей вид людей з'явився 195 тисяч років тому).
Незручні питання до знахідки – і до археологів – у скептиків виникли одразу, хоча наступні кілька десятків років до них ніхто не прислухався. І лише в 1953 році було переконливо доведено, що пілтдаунська людина – містифікація, а череп – підробка: фрагменти черепа, хоч і людського, були пофарбовані та мають вік близько 1000 років, а щелепа та зуби належали орангутангу та були підточені, щоб нагадувати людські.
Хто створив підробку і навіщо, з'ясувати так і не вдалося, але за найпопулярнішою версією – це був сам Чарлз Доусон: це була не перша така містифікація на основі археологічних знахідок, але, безперечно, найгучніша.
Барельєфи з механізмами
Іноді жарти з нами грає не природа, а наша власна свідомість, що змушує, скажімо, у тих чи інших об'єктах чи зображеннях бачити щось знайоме та звичне, а зовсім не те, що мали на увазі автори. У науці є навіть спеціальне слово для такого явища: парейдолія – їм позначають зорову ілюзію, в якості основи якої виступають деталі реального об'єкта.
До таких належить, наприклад, Марсіанський Сфінкс – начебто гігантське зображення обличчя на поверхні Марса, яке виявилося звичайною горою. Ще один яскравий приклад — храм богині Хатхор у Єгипті.
Там археологи виявили давньоєгипетський барельєф, що зображує групу людей і велику газорозрядну лампу. І як лише не намагалися єгиптологи чемно і спокійно пояснити, що на барельєфі зображено квітку лотоса зі змією всередині – символ стабільності та родючості, але людям все не віриться.
Металеві труби із землі
У 1996 році вчені обстежили невелику (приблизно 60 метрів заввишки) гору Байгуншань у китайській провінції Цінхай і виявили в землі близько двадцяти труб діаметром від 2 до 40 см. Здавалося, що ці труби були штучними і навмисно кимось прокладені. Їх вивчили та виявили високий вміст оксиду заліза, діоксиду кремнію та оксиду кальцію, а вік артефакту оцінили у понад 5000 років. І все б нічого, але в Китаї в цей період ще не вміли виплавляти залізо.
Ну, зрозуміло, вирішила місцева преса: це спорудження інопланетян. Незабаром на дорогах з'явилися вказівники «до інопланетних об'єктів» та пам'ятник прибульцям, а місцева влада була лише рада напливу туристів і всіляко підтримувала таку версію появи труб, названих за місцем виявлення Байгунськими.
Але вчені зіпсували дану історію.
Детальне дослідження знахідки показало, що труби природного походження – на це вказує структура матеріалу, – а утворилися вони з дерев, які завалило осадовими породами, потім почало заливати водою, багатою на залізо, яка й створила між стовбуром і породою металеву оболонку.
