Це порівняно гладкі, довгокрилі, куцохвості, коротконогі птахи з гачкуватими дзьобами; оперення густе, гладеньке і щільне.
Мешкають в Африці; живуть у лісистих місцевостях, зазвичай парами. Перепурхуючи з дерева на дерево, час від часу кричать, їхній крик дзвінкий і приємний. Так вони сповіщають про себе інших тварин, а також людей, сміливо летячи їм назустріч і запрошуючи йти за собою. Найчастіше ж ці птахи приводять до бджолиних роїв, через що їх і називають медоводами.
Щільне міцне оперення та товста шкіра чудово захищають птахів від бджолиних укусів. Зрозуміло, що комахи не дозволяють грабувати себе добровільно, утім, про смертельне протистояння між медоводом та бджолами свідчень спостерігачів немає. Крім личинок бджіл, ос, джмелів та гусениць, медоводи, безперечно, так само наполегливо визбирують й інших комах.
Медовод великий (Indicator indicator). Забарвлення верхньої частини тіла сіро-буре, знизу – сірувато-біле. На плечах помітні жовті плями; на деяких пір’їнках стегон – повздовжні чорні смужки. Райдужна оболонка бура, очний обідок свинцевого кольору; дзьоб жовтувато-білий; ноги буро-сірі. Завдовжки птах досягає 18 см, довжина крила – 11,5, а хвоста – 7 см. Поширений на найбільшій частині Африки до 16° північної широти. Перші відомості про медоводів наводив Лудольфі 1681 р. Він розповів, що птах сповіщає геть про все, що помічає, тобто не лише про бджолині вулики, а й про диких буйволів, слонів, тигрів та змій. Медовод буквально приводить мисливця до тварини або предмета, які привернули його увагу. Лобо, опис подорожі якого було видано 1728 р., теж повідомляв про цього птаха.
«Медовод,– писав він,– має особливий талант знаходити мед та бджіл різних порід, які у величезній кількості водяться в Ефіопії. Мед, який вони збирають, такий же чудовий, як мед домашніх бджіл, лише трохи чорніший. Я міг би навіть подумати, що це той самий мед, який уживав Іоанн Хреститель у пустелі. Коли медовод вистежить яке-небудь гніздо бджіл, він сідає на дорозі й, побачивши когось, тріпотить крильцями, співає, намагаючись привернути до себе увагу і повести перехожого за собою, щоб показати йому бджолине житло. Помітивши, що за ним ідуть, він перелітає з дерева на дерево, аж поки не приведе до того місця, де знайшов мед. Абіссінець вибирає мед, але ніколи не забуде залишити трохи й птахові».
Пістряволобий медовод (Indicator variegatus) – найбільш поширений вид, що мешкає в Африці.
Медоводи налічують 4 роди та 12 видів птахів. Майже всі мешкають в Африці, за винятком двох видів з Індії та Південно-Східної Азії. Птахи цієї родини бувають завбільшки з горобця чи дрозда; мають буре або оливково-зелене оперення. Усі вони, очевидно, ведуть паразитичний спосіб життя і кладуть свої яйця в гнізда інших птахів, які й вигодовують пташенят. Медоводи – комахоїдні, причому особливо активно розшукують гнізда бджіл.
Медоводи відкладають яйця в гнізда інших птахів, при цьому нерідко розбиваючи яйця останніх. Вилупившись раніше, пташенята медовода вбивають пташенят-конкурентів.
Після згаданого вище мандрівника повний опис дивної поведінки медоводів дав Шпаррман, і його дані були тільки підтверджені всіма наступними натуралістами.
«Медовод,– зазначав Шпаррман,– заслуговує на те, щоб я тут описав детальніше його оригінальне життя. Завдяки своїм розмірам він майже непримітний, оскільки нагадує звичайного сірого горобця, хіба трохи більший та блідіший за нього, має по маленькій жовтій плямочці на кожному плечі і в забарвленні його куприка дуже помітний білий колір. Якщо він знаходить місце, де розташоване гніздо бджіл, то робить це з егоїстичною метою. Мед і личинки бджіл – його улюблена страва, і він знає: зруйнувавши бджолине гніздо, людина завжди залишить дещо і йому як нагороду за зроблену послугу». А ось Левальян цілком справедливо зауважує, що птахи, які живуть у лісах, де немає людей, не можуть сподіватися на таку винагороду; просто людина користується з їхньої здатності знаходити мед.
Натуралісти брати Верро знаходили яйця і пташенят медоводів, що живуть у Південній Африці, у гніздах сорокопудів, дятлів, вивільг та інших птахів. Самка кладе своє блискуче біле яйце на землю і несе його в дзьобі до вподобаного чужого гнізда, попередньо викинувши звідти одне яйце. Коли молодий медовод трохи підросте, то, за спостереженнями Верро, приблизно за місяць дорослі птахи починають годувати пташеня самі, запрошуючи його залишити гніздо нерідних батьків. Верро спостерігав, як одна самка поклала свої три яйця до гнізд трьох різних маленьких птахів.