- Майже всі козацькі старшини за часів Богдана Хмельницького були освіченими людьми. Вихованці європейських університетів і колегіумів працювали в державних, судових, гетьманських, полкових, сотенних канцеляріях, були вони і серед простих січовиків. Наприклад, Станіслав Морозовицький на початку 17 століття закінчив Падуанський університет, Максим Кривоніс, можливо, студіював у Лейдені, а родич гетьмана Іван Хмельницький навчався у Кенігсберзькому університеті.
- Богдан Хмельницький брав шлюб тричі. Його першою дружиною і матір’ю всіх дітей гетьмана була Ганна Сомківна – донька багатого переяславського купця. Ганна передчасно померла. Другий шлюб на початку 1649 року зв'язав Хмельницького з колишньою жінкою його ворога Чаплинського – Мотроною, найбільшим коханням у житті гетьмана. За підозрою у зраді в травні 1651 року її було страчено сином «батьки Хмеля» Тимошем. Улітку 1651 року гетьман одружився втретє з корсунською міщанкою Ганною Золотаренківною. Ця розумна та прониклива жінка стала радницею Хмельницького та розпорядником сімейного скарбу. Ганна надовго пережила чоловіка; у 1671 році вона постриглася в черниці Києво-Печерського жіночого монастиря, узявши у чернецтві ім я Анастасія. Великий гетьман мав двох синів і чотирьох дочок, але їх долі склалися так, що шляхетний рід Хмельницьких згас ще до кінця 17 століття.
- 25 серпня 1657 року Богдан Хмельницький був похований у місті Суботові, в Іллінській церкві, яку він сам і збудував. Вона мала стати родовою усипальницею Хмельницьких. Але після смерті забальзамоване тіло гетьмана зникло, і досі невідомо, де саме воно є. Існує дві версії цієї події – польська й українська. За польською версією воєвода Стефан Чарнецький 1664 року напав на Суботів, викопав домовину з тілом гетьмана, спалив і попіл вистрілив із гармати. Український варіант це припущення повністю відкидає: мовляв, тіло Богдана було перепоховано вірним Лавріном Капустою, щоб не допустити над ним ніякої наруги. Нове місце поховання знало дуже обмежене коло осіб, які в ході козацьких війн загинули. Припускають, що ймовірним місцем перепоховання праху великого гетьмана могла бути «Семидубова гора» у с. Івківці, що неподалік Суботова, але доказів цьому поки що немає.
- Підписаний обома сторонами текст Переяславської угоди, за якою Україна та Московія заключили військово-політичний союз, так і не вдалося знайти в архівах. Російські та українські історики досі сперечаються про її зміст, спираючись на чернетки угоди. Дійсність же була такою: козаки привезли до Москви проект договору, за яким Україна віддавалася під протекторат Москви зі збереженням основних прав і вільностей Війська Запорозького – тобто фактично зі збереженням основ державної самостійності. Московське посольство ж одразу після Переяславської Ради почало збирати по українських містах і містечках письмові заприсягання на вірність московському цареві. Частогусто це робилося по кабаках, за дрібні гроші. За їхнім ствердженням, заприсяглися майже 123 тисячі осіб, що, на погляд московітів, давало право царю перетворити країну на частину російських володінь. У той же час відмовилася від присяги значна частина старшини, зокрема Іван Богун, Осип Глух, Іван Сірко, Михайло Ханенко, Брацлавський, Уманський та Кропивнянський полки, а у Полтавському полку царських представників до того ж пригостили киями. Не присягнули також уся Запорожська Січ, ряд міст, зокрема, Чорнобиль, а також українське духовенство на чолі з митрополитом Сильвестром Косівим, видатним церковним діячем.
