Передумови
Поширення в Європі поглядів на націю як носія і першоджерело державного суверенітету.
Закріплення політичної роздробленості Італії країнами – засновницями Віденської системи міжнародних відносин.
Причини
Пробудження національної свідомості італійців і розгортання національно-визвольного руху.
Перетворення політичної роздробленості на головну перешкоду для економічного розвитку Італії.
Завдання
Звільнити північно-східну частину Італії від австрійського панування.
Створити власну національну незалежну державу.
Основні етапи боротьби
- 20–30 ті рр. XIX ст. – розгортання революційної боротьби. Революції і повстання відбулися в Неаполі, П’ємонті, Пармі, Модені та Папській державі. Були придушені завдяки австрійській інтервенції;
- 1839–1847рр. – активізація діяльності поміркованих лібералів, які закликали до об’єднання Італії зверху, без революцій, шляхом реформ і за згодою монархів;
- 1848–1849 рр. – революції в італійських державах. Зазнали поразки через австрійську інтервенцію і зраду італійських монархів;
- 1850–1861 рр. – набуття Сардинським королівством, яке стало найміцнішим серед італійських держав, ролі центру боротьби за об’єднання Італії.
Результати
- 1861 р. – створення Італійського королівства.
- 1870 р. – об’єднання країни завершилося приєднанням Риму до Італійського королівства.
Історичне значення
Поява на політичній карті Європи національної держави італійського народу.
Створення сприятливих умов для розвитку італійського народу в межах власної держави.
