Належать до родини Коропові. Характерні ознаки – відсутність вусів і однорядні глоткові зуби. Мають дуже тупе рило з вузьким ротом, оточеним тонкими губами, досить широкий лоб і слабовирізаний хвостовий плавець. Тіло високе, стиснуте з боків. Довжина карася – від 15–20 см, але, як виняток, трапляються екземпляри, довжина яких 25 см, ширина – 11 см і вага – понад 1 кг.
Забарвлення, що має численні варіації, більш-менш темного латунно-жовтого кольору, а на плавцях з червонуватим нальотом.
Найбільш поширений карась звичайний, або золотий (Carassius carassius); дуже близький до нього сріблястий карась (Carassius gibelio). Що ж до карася-межняка, то, як виявилося, він являє собою помісь коропа зі звичайним карасем.
Карась поширений у Середній, Північній і Східній Європі, а також у Північній Азії. Він численний у річках, ставках та озерах Рейнського і Дунайського басейнів, Східної і Західної Пруссії, всієї Росії.
Любить стоячу воду – озера з болотяними берегами чи так звані мертві рукави великих річок, але трапляється також у маленьких ставках, ямах, глибоких і мілких болотах та торф’яниках, має взагалі здатність жити в різноманітних і нечистих водах і добре почуватися, поїдаючи найбруднішу мулисту їжу.
Харчується переважно черв’яками, личинками, рослинами, що гниють і мулом, власне, тому й проводить більшу частину життя на дні, де залишається також протягом холодної пори року в заціпенілому стані, а, за словами Палласа, може навіть замерзати в льоду і потім все-таки оживати знову.
Тільки в період ікрометання, який у Південній Європі буває в червні, а в Північній Європі – у липні, карасі часто з’являються на поверхні води, особливо в мілких місцях, порослих рослинами, де вони плавають цілими зграями, пускають бульбашки, чавкаючи губами, ганяються одне за одним і грають, поки не почнеться метання ікри.
Згідно з проведеними дослідженнями, самка відкладає близько 100 000 яєць – відносно невелика кількість. Проте карась розмножується дуже інтенсивно, а також постійно схрещується з коропами.
Різновид карася – золота рибка (Carassius auratus) формою тіла приблизно схожа на коропа, досягає завдовжки 25–30, найбільше 40 см і вирізняється чудовим золотистим блиском по кіноварно-червоному полю.
Ця рибка у дикій природі є цілком звичайною в Китаї і в тепліших частинах Японії, забарвленням своїм дуже схожа на карася. У неволі вона втрачає чорне або брунатне забарвлення, набуваючи замість нього золотаво-жовтого. Абсолютно світлі екземпляри трапляються набагато рідше.
Існує дуже багато різновидів, між якими трапляються також виродливі форми на зразок риби-телескопа. При тривалому розведенні цих риб можна створювати більш-менш постійні породи, як це роблять уже протягом кількох століть китайці – майстри цієї справи.