На південно-західному узбережжі Малої Азії розташовується історична область Карія. У давнину місцеві племена не зуміли об’єднатися в єдину державу, і Карія опинилася під владою Персії. Перський цар призначив туди свого сатрапа (правителя). Згодом сатрап зумів зробити владу спадкоємною й передав її своєму синові Мавсолу (377-353 рр. до н. е.). Влада Мавсола зміцнилася, і незабаром він переніс столицю зі стародавнього Міласа в прибережний Галікарнас.
Це місто заснували приблизно у VIII ст. до н. е. всюдисущі греки, однак свій недовгий, але дуже яскравий розквіт воно пережило за часів правління Мавсола. При ньому Галікарнас стає одним з найбільших на узбережжі Малої Азії. На його окраїні був зведений прекрасний акрополь, що являв собою фортецю, яка височіла на пагорбі.
При дворі Мавсола процвітали грецькі мистецтва й науки. У той же час існує думка, що він був досить жорстоким правителем. Проте була одна людина, яка страшенно любила царя,– це його рідна сестра й дружина (дуже поширене явище того часу) Артеміссія. Давньоримський письменник Авл Геллій розповідав: «Кажуть, що Артеміссія відчувала пристрасну любов до свого чоловіка, любов, яку не можна описати, любов безприкладну в літописах світу...» Коли після двадцяти чотирьох років правління Мавсол помер, цариця була дуже засмучена. На згадку про чоловіка вона звеліла спорудити мавзолей (можливо, його почали будувати ще за життя Мавсола). Роботу доручили найкращим майстрам того часу. Усипальницю побудували у вигляді майже квадратної будівлі. її композицію увінчувала зрізана східчаста піраміда, на вершині якої розміщувалися величезні статуї Мавсола та його дружини Артеміссії на колісниці, запряженій четвіркою коней.
По всьому античному світу будували подоби мавзолею, але вони були менш удалі й незабаром забуті. Саме галікарнаське диво довго вражало уяву людей. Із семи див світу в цьому з ним можуть змагатися лише піраміди.
У 334 р. до н. е. Галікарнас узяв в облогу Александр Македонський. Жителі вчинили опір полководцеві, і він, щоб відомстити, розпорядився зруйнувати місто. Із цього часу Галікарнас почав занепадати, і тільки мавзолей нагадував про його колишню велич. Не встояв він лише перед природною стихією: у XIII ст. великий пам’ятник любові впав від сильного землетрусу. Згодом його залишки розібрали лицарі-іоанніти для зведення замку Святого Петра. Уціліли лише фрагменти архітектурних деталей і скульптурних фризів.
Чи знаєте Ви, що...
Усипальниця Мавсола вражала людей майже два тисячоліття. Від неї по всьому світу поширилося не тільки слово «мавзолей», але й бажання звести не менш монументальний пам'ятник.
