Особливістю політичного розвитку Польщі в цей період було те, що в країні сформувалася так звана «шляхетська республіка» з виборним королем, у той час як в інших країнах відбувалося зміцнення королівської влади і формування абсолютної монархії.
1496 р. – Король Ян Ольбрахт підписав Пьотркувський привілей. Завершення формування станово-представницької монархії в Польщі. Станово-представницьким органом став сейм, що складався з короля, сенату (магнати і вищі урядовці) та послів (депутати, обрані на шляхетських сеймниках у воєводствах).
1505 р. – Запровадження королем Олександром Ягеллончиком зводу законів Радомська конституція (Nihil Novi), за яким королівська влада обмежувалася на користь магнатів і королю заборонялося здійснювати будь-які зміни в державі без згоди сейму.
1569 р. – Об’єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського за Люблінською унією в єдину державу – Річ Посполиту. Вона стала багатонаціональною державою, у якій поляки становили лише трохи більше половини населення.
1573 р. – Започатковано порядок вільної елекції (обрання) польських королів шляхтою голосуванням палат сейму.
1573 р. – Прийняття «Генріхових статутів», за якими король позбавлявся права призначати свого наступника, затверджувати або скасовувати постанови сеймів, оголошувати війну, укладати мир і скликати ополчення. Магнати і шляхта, у разі порушення королем цих умов, мали право підняти проти нього повстання й позбавити влади. Зміна форми державного устрою: станово-представницька монархія перетворилася на аристократичну республіку з обмеженою владою виборного короля.
1652 р. – Установлення принципу «Liberum veto» («Вільне вето»), згідно з яким усі рішення сейму повинні були прийматися одноголосно. Рішення не приймалося, якщо хоча б один депутат був проти. У результаті цього фактично припинилася законодавча діяльність сейму. У країні стала поширюватися анархія і свавілля шляхетських угруповань, які змагалися за владу.
