Павло Чубинський (1839–1884) – громадський діяч, етнограф, фольклорист, поет. Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. У 60–70-х рр. XIX ст. активно співпрацював у журналі «Основа» та Київській (Старій) громаді. У 1863 р. опублікував вірш «Ще не вмерла Україна», який М. Вербицький згодом поклав на музику.
У 1862 р. за участь в Українському національному русі був заарештований і відправлений у заслання. Від 1869 р. оселився в Петербурзі. За дорученням імператорського Російського географічного товариства здійснював етнографічні експедиції в Україну, Білорусь та Молдову. Став одним з ініціаторів створення Південно-Західного відділу імператорського Російського географічного товариства (1873) і його управитель справами. Після Емського указу 1876 р. відділ було закрито, а Чубинського знову вислано з України.
