Богдан-Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 року в селі Новиця Горлицького повіту (нині Польща) в сім’ї греко-католицького священика. Його батько Василь Кіт змінив прізвище незадовго до народження єдиного сина.
Дитинство майбутнього поета припало на роки Першої світової війни. У цей час родина мусила багато переїздити, деякий час Антоничі жили у Відні, потім на Пряшівщині в Чехословаччині.
Початкову освіту Антонич здобув удома, а впродовж 1920-1928 років навчався в гімназії імені Королеви Софії у Сяноку. Далі були університетські роки: поет став студентом філософського факультету Львівського університету. Одночасно з університетськими студіями, брав участь у громадському та літературному житті Львова, входив до гуртка студентів-україністів при науковій секції товариства «Прихильників освіти». Важливим етапом його особистісного національно-культурного становлення стало оволодіння українською літературною мовою. Антонич із великим інтересом знайомився з сучасною українською поезією, зокрема з творами П. Тичини, М. Рильського, Є. Плужника. Захопившись віршуванням ще в дитячі роки, в університетський період поет постійно вдосконалював свою майстерність, багато часу приділяв художнім пошукам. Уперше з читанням власних творів він виступив у 1929 році як член товариства студентів-україністів. Перша поетична публікація Антонича з’явилась у 1931 році в журналі «Вогні», надалі він активно видавав свої твори в періодиці.
У 1933 році Антонич закінчив університет, здобувши ступінь магістра філософії та польської філології. Поет знав декілька слов’янських мов, англійську й німецьку мови. Наступний період життя був для Антонича надзвичайно плідним у творчому плані. Він друкував свої твори в журналах «Дзвони», «Вісник», «Назустріч», «Наша культура», «Ми», виступав зі статтями на літературні й мистецькі теми, брав участь у редагуванні журналів «Дажбог» і «Карби». Письменник випробував свої сили у прозі та драматургії. Збереглися незакінчена новела «Три мандоліни», фрагмент повісті «На другому березі», лібрето до опери «Довбуш».
Головним творчим здобутком Антонича є поезія. Сучасники відзначали надзвичайно стрімке творче зростання митця. За життя він видав збірки «Привітання життя» (1931), «Три перстені» (1934), «Книга Лева» (1936). Книжки «Зелена Євангелія» (1938) та «Ротації» (1938) побачили світ уже після його смерті. Критики називали Антонича «найбільшим після Франка національним поетом».
Помер Богдан-Ігор Антонич 6 липня 1937 року на двадцять восьмому році життя.
