Іван Семенович Левицький народився 25 листопада 1838 р. в містечку Стеблеві (нині Корсунь-Шевченківський район), що на Черкащині у родині священика.
Іван Левицький навчався в Богуславському духовному училищі (1847-1852), у Київській духовній семінарії (1853-1859) і в Київській духовній академії (1861-1865).
Після закінчення академії І. Левицький обирає фах учителя російської словесності (української тоді не викладали): працює в Полтавській духовній семінарії (1865-1866), у гімназіях польських міст Каліша (1866) і Сєдлеця (1867-1873), у Кишинівській гімназії (1873-1885). Саме в цей період під прибраним ім’ям Нечуй І. Левицький розпочав літературну діяльність: друкує перші твори у львівському журналі «Правда» («Дві московки», «Рибалка Панас Круть», «Причепа»). Кращі здобутки письменника припадають на 70–80-і роки XIX ст.: роман «Хмари», повісті «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Бурлачка», «Старосвітські батюшки та матушки».
1885 р. письменник виходить на пенсію й оселяється в Києві. Тут він цілковито присвячує себе літературній діяльності. У 80-90-х роках XIX ст. з’являються друком оповідання «Афонський пройдисвіт», казка «Скривджені і нескривджені», повість «Поміжворогами».
Напочатку XX ст. у творчості І. Левицького переважають статті, рецензії, нариси. У 1899-1914 рр. І. Левицький здійснив 8-томне видання своїх творів. Він також завершив задуманий Т. Шевченком і зроблений П. Кулішем перший переклад Святого Письма українською мовою.
Помер І. Нечуй-Левицький на 80-му році життя у 1918 р. під час революційної руїни в будинку для перестарілих, самотній, у голоді й холоді. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.
Видатні люди про Івана Левицького
"Іван Левицький – се великий артист (митець) зору, се колосальне, усеобіймаюче око України."
Іван Франко
***
"...З погляду на високе артистичне змалювання селянського життя і добру композицію «Кайдашева сім'я» належить до найкращих оздоб українського письменства."
Іван Франко
***
"Се вже не та поетична, декуди аж переборщено поетична та квітчаста мова Марка Вовчка, не штучна, силувана, академічно неповертлива мова Куліша, – се переважно буденна мова українського простолюддя, проста, без сліду афектації, але, проте, багата, колоритна і повна тої природної грації, якою вона визначається в устах людей з багатим життєвим змістом."
Іван Франко
***
"Розповідь майже скрізь іде на діалогах, що справляють враження звукової мови. В кожній описовій чи розповідній подробиці розкривається обмеженість, темнота, егоїзм дрібних власників, які, наче білка в колесі, борсаються в колі дрібновласницьких інтересів."
Олександр Білецький
