Дем’ян (Демко) Многогрішний народився у 1621 році в місті Коропі на Чернігівщині в козацькій родині. Перші письмові згадки про цю людину належать до 1649 року, коли вже розгорнулася Національно-визвольна війна 1648–1657 років. Ім’я військового осавули Демка Многогрішного тоді значилося в Зборівському реєстрі.
У 1665–1669 роках Дем’ян Многогрішний займав посаду чернігівського полковника, і в 1668 році як противник Андрусівського перемир’я брав участь в антимосковському повстанні. Він щиро підтримував політику гетьмана Дорошенка, і той, як тільки видалася нагода, призначив полковника наказним гетьманом Лівобережжя.
Після того як Дорошенко повернувся на правий берег Дніпра, Многогрішний круто змінив свої політичні уподобання. Це було спричинено тим, що московські війська під командуванням воєводи князя Ромодановського вдерлися на Сіверщину. Міста Ніжин і Чернігів потрапили в облогу, в інших населених пунктах Лівобережжя розмістилися російські військові залоги, промосковська частина старшини та православного духовенства вимагали від наказного гетьмана співпраці з московським урядом. До того ж від Дорошенка не було, так би мовити, ані слуху, ані духу, тож розраховувати на підтримку правобережного козацтва не доводилося.
Довідавшись про це, московський уряд і старшинська верхівка обурилися і вирішили покарати «зрадника». У ніч із 12 на 13 березня 1672 року в Батурині кілька старшин за підтримки начальника московської залоги заарештували Дем’яна Многогрішного. Гетьмана зв’язали й видали представникам царського уряду. За звичаєм, його одразу вивезли для суду до Москви.
У середині квітня 1672 року проти Многогрішного було висунуто звинувачення в державній зраді. Гетьмана піддали тортурам і прирекли до страти. Однак уряд замінив смертну кару на довічне заслання до Сибіру разом з усією родиною. Шістнадцять років колишній володар Лівобережжя провів у в’язниці, а через деякий час після виходу на волю постригся в ченці.
Помер Дем’ян Многогрішний в Іркутську в 1703 році.
Опинившись «між двома вогнями» наказний гетьман Многогрішний розпочав переговори з Москвою; а 17 грудня 1668 року старшинська рада в Новгороді-Сіверському обрала його «сіверським гетьманом». Результатом переговорів Многогрішного з московським урядом стала вкрай непопулярна Глухівська угода, підписана в 1669 році.
Незважаючи на це, лівобережний гетьман всіляко намагався захистити державні інтереси своєї країни. Так, він домігся, щоби Київ та його околиці залишилися в складі Лівобережжя. Многогрішний усшяко зміцнював гетьманську владу, поступово послаблюючи роль козацької старшини. До того ж він, як тільки дозволиш обставини, розпочав таємні переговори з Дорошенком щодо переходу Лівобережної України під протекторат Туреччини.
