Микола Віталійович Лисенко (1842-1912 рр.) – композитор, піаніст, диригент, фольклорист, педагог і громадський діяч, справжній велет української і світової музики. Народився 22 березня 1842 р. у с. Гриньки Полтавської губернії в сім'ї дворян. Побачивши хист до музики, батьки запросили до п'ятирічного Миколи вчительку. 1855 р. після закінчення пансіону майбутнього композитора віддали до Другої Харківської гімназії. Навчання не перериває його занять музикою. 1859 р. він закінчив гімназію зі срібною медаллю і вступив до Харківського університету, а за рік перевівся до Києва. Музичну освіту Лисенко продовжив у Лейпцізькій консерваторії (на той час одній із найкращих у Європі), яку блискуче закінчив 1869 р.
Після навчання Лисенко перебуває у Києві, займаючись творчою, викладацькою та громадською діяльністю. 1872 р. гурток українських діячів на чолі з Лисенком та Старицьким добився дозволу на публічні вистави українських п'єс. Тоді ж ними було написано оперети «Чорноморці» та «Різдвяна ніч» (пізніше перероблена на оперу). Виконання цих творів стало початком українського національного музичного театру.
Творчий геній Лисенка подарував Україні прекрасні музичні твори: класичні обробки народних пісень, понад 80 вокальних та фортепіанних творів. У композиторській спадщині особливо важливе місце посідають твори на тексти Т. Шевченка «Музика до “Кобзаря”», «Радуйся, ниво неполитая», «Б’ють пороги», «Гайдамаки», «Іван Гус» та інші).
