До 1800 року дослідники вже майже розгадали таємницю, яку приховували в собі закам'янілості. Вони потроху починають усвідомлювати реальний вік Землі і можливість вимирання видів. Вільяму Букленду, професору геології Оксфордського університету, потрапила до рук колекція закам’янілостей, серед яких були щелепа з довгими, гострими, зазубреними по краях зубами, кістки кінцівок і ребер та хребці. Учений вивчив ці кістки і дійшов висновку, що всі останки належали вимерлій гігантській рептилії, яку пізніше назвали мегалозавром. Опис цієї велетенської істоти у виконанні Букленда був опублікований у 1824 році. Це була перша наукова публікація про динозаврів.
