У VI–VII ст. слов’янські общини, які жили на берегах Дніпра, почали об’єднуватися у великі племена. Кожне з них мало свою територію, власних вождів і захищені міцним частоколом поселення. На території одного із передових племен – полян – з’явився Київ. За легендою, Київ заснував Кий із братами Щеком,
Хоривом і сестрою Либіддю, назвавши місто власним ім’ям. Можливо, і готське місто Данпарстад розташовувалася у цих місцях. Істо ики до цього часу сперечаються, ким був легендарний князь Кий – племінним князем полян, гуном, готом, сарматом або аварцем.
У VII–IX ст. з’являються перші слов’янські держави у Європі, на Балканах, і тут, на землях майбутньої України. Ця земля була вже освоєна, заселена, тут процвітали ремесла і торгівля. Арабські мандрівники називали цей край «Земля 400 міст». До цього часу вже були відомі міста: Київ і Вишгород, Чернігів, Новгород-Сіверський, Любеч, Турів. Галич, Луцьк, Перемишль та інші.
Рюрик правив у Новгороді слов’янськими і фінськими племенами. Його полководець Олег керував об’єднаним військом, до складу якого входили варяги, чудь, меря, словени, весь, кривичі. Він підкорив Смоленськ, Любеч, Київ і почав правити у Києві.
Давньогрецький історик II ст. н. е. Птоломей писав про місто Метрополь і ще три міста, які географічно розташовані неподалік сучасного Києва. Археологічні розкопки підтверджують – у V ст. н. е. тут існувало поселення греків-колоністів.
У «Повісті минулих літ» записано, що у 862 р. двоє варязьких ватажків Аскольд і Дір, залишивши дружину свого князя Рюрика у Новгороді, попливли із загонами своїх воїнів вниз по Дніпру. їм сподобався прекрасний Київ, розташований на високому березі річки. Вони заволоділи містом, а на полян, які населяли його околиці, наклали данину. Аскольд і Дір, очевидно, швидко розбагатіли і стали настільки сильні, що у 860 р. наважилися разом із підвладними їм полянами напасти на Константинополь, столицю Візантії. У похід відправився могутній слов’яно-варязький флот із 200 кораблів і 8-ми тис. воїнів. Напади продовжувалися і у подальші роки. У 907 і 911 рр. успішні походи на Візантію дозволили князю Олегу укласти вигідні для руських купців договори.
Із 882 р. у Києві княжить династія Рюриковичів: Олег (882–912 рр.), Ігор (912–945 рр.), Ольга (945–969 рр.) Святослав (969–972 рр.). Усі перші київські князі частої ходили у військові походи за даниною – завойовні, захисні.
До середини IX ст. Київська Русь, як потім назвали цю державу історики, примусила зважати на себе сусідні сильні держави, перш за все – Візантійську імперію і Хазарський каганат. Держава Русів об’єднувала під своєю владою різні племена.
