Установлювалася конституційно-монархічна форма правління з майже необмеженою владою імператора. Особа імператора була священною і недоторканною.
Виконавча влада в повному обсязі перебувала в руках імператора та відповідального перед ним уряду. Імператор мав право скликати й розпускати парламент.
Законодавчу владу імператор поділяв із парламентом, який складався з двох палат: палати перів («кізокуін») і палати депутатів («сугїїн»). Верхня палата формувалася з осіб, яких призначав імператор, а нижня – із депутатів, які обиралися в округах.
Виборче право надавалося чоловікам віком від 25 років, які сплачували не менше ніж 10 ієн прямих податків на рік.
Гарантувалася свобода совісті, слова, зібрань, об’єднань, ніхто не міг бути підданий обшуку або арешту інакше, ніж у визначеному законом порядку, скасовувалася цензура. Усі ці свободи й права могли бути призупинені імператором у випадку війни або військового стану.
