Пилип Орлик народився 11 жовтня 1672 року в селі Косуті Ошмянського повіту на Віленщині. Він був нащадком старої баронської фамілії, поширеної у Чехії, Моравії та Сілезії. Один з Орликів перебрався до Польщі, а відтак до Литви ще наприкінці 14 століття. У 1673 році батько Пилипа загинув у битві під Хотином. Орлик-молодший здобув початкову освіту в єзуїтській школі у Литві, а в 1694 році закінчив Києво-Могилянську академію. Через чотири роки він обійняв посаду кафедрального писаря у Київській митрополії та взяв шлюб із дочкою полтавського полковника Герцика Ганною.
Пилип Орлик підтримував дружні стосунки з відомим церковно-політичним діячем того часу, філософом та письменником Стефаном Яворським. Завдяки йому Орлик отримав службу в Генеральній військовій канцелярії, а згодом став керувати її справами. Тут Орлика помітив гетьман Іван Мазепа і наблизив освічену і мудру не по літах людину до себе. Вже через п’ять років Орлик займав посаду генерального писаря Війська Запорозького і був одним із найближчих помічників Мазепи. Гетьман як нікому довіряв своєму улюбленцю і покладав на нього важливі дипломатичні місії. У жовтні 1707 року він розповів Орликові про підготовку антиросійського повстання в Україні і шведсько-українську таємну угоду.
У 1708–1709 роках, після поразки шведсько-українських військ під Полтавою Орлик змушений був разом із Мазепою перебратися на територію Туреччини, у Бендери. Невдовзі покровитель генерального писаря помер, і постало нагальне питання про обрання нового гетьмана: козацька старшина не бажала змиритися зі ставлеником Петра І Іваном Скоропадським. Вибір пав на Орлика, і 5 квітня 1710 року його проголосили гетьманом України. Того ж дня був оприлюднений знаменитий документ, який мав назву «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького», і знаний нині як «Конституція Пилипа Орлика».
Надалі гетьман у вигнанні уклав союзні угоди зі Швецією (1710), кримським ханом (1711– 1712), вів переговори з Туреччиною. Він вважав, що зможе схилити своїх союзників до війни з Московською державою, і Україна нарешті отримає свободу. У 1711 році запорожці під керівництвом Пилипа Орлика та кошового отамана Костя Гордієнка здійснили військовий похід на Правобережну Україну, захопивши Білу Церкву. Але татари, що виступали союзниками козаків у цьому поході, зрадили їх, і Орлику довелося повернутися до Бендер. У тому ж році турецько-татарсько-польсько-українське військо розбило російську армію над річкою Прут. Але визволити Україну від іноземного поневолення Орлику не вдалося.
У 1714 році гетьман зі своїми найближчими однодумцями Герциком, Войнаровським, Горленком, Довгополим, Максимовичем, Мировичем був змушений переїхати до Швеції, потім до Австрії та Чехії. Від 1722 до 1734 року він жив у Греції, в місті Салоніки. Коли в 1740 році спалахнула війна між Туреччиною і Росією, Орлик почав сподіватися, що йому вдасться здійснити свої мрії та повернутися на батьківщину. Але невдовзі було укладено Білгородський мир...
Пилип Орлик скінчив своє життя у Молдавії, в Яссах, у 1742 році. Творець першої української Конституції зустрів смерть у такій бідності, що молдавський господар поховав його власним коштом.
