Належить до родини Китоголові ряду Лелекоподібні. Це величезний птах, його висота в середньому 1,4 м, розмах крил 2,6 м, а вага 4–7 кг. Самка менша за самця. Характерні ознаки такі: масивне тіло, товста шия і велика голова; міцний дзьоб, схожий на важкий дерев’яний черевик, із сильним зубцем на кінці; дуже високі ноги з довгими пальцями та сильними кігтями. Широкі й довгі крила середньої довжини, прямий хвіст. Переважаючий колір його м’якого, з великими перами пір’я – гарний попелясто-сірий.
Цей велетенський представник болотяного птаства живе поодинці, парами або невеликими групами у великих недоступних болотах Білого Нілу та його приток. Найчастіше можна бачити, як він ловить рибу серед цих боліт, у калюжі, оточеній густим очеретом і кущами папірусу, або як нерухомо стоїть, часто на одній нозі, на термітному горбку, що височіє на сухіших місцях болота; звідси птах має ширший кругозір для спостережень, тут він перетравлює і їжу. Побачивши людину, яка наближається, вже здалеку полохливо й обережно здіймається з голосним шумом і низько, важко летить понад очеретом, за яким невдовзі й зникає. Якщо ж китоголова налякати пострілами, то він високо здіймається в повітря, довго кружляє, літаючи, але не повертається до болота, поки бачить на ньому підозрілих людей. Іноді його можна зустріти і на відкритих водах, але рідко.
На відміну від більшості інших птахів, очі китоголова розташовані в передній частині черепа, а не з двох боків, що дозволяє йому бачити предмети об’ємними.
Своєю ходою й польотом китоголов схожий з марабу, але тіло тримає горизонтально і важку голову кладе на воло. У польоті птах втягує шию, як чаплі. Єдиний звук, який він видає,– гучний скрекіт дзьобом, що нагадує лелечий. Його їжа складається переважно з риби, і він вправно вміє її ловити, стоячи у воді часто по груди і швидко спрямовуючи свій сильний дзьоб на здобич, як це роблять чаплі. Кажуть, що він, подібно до пеліканів, учиняє справжні облави разом з іншими китоголовами: стаючи в коло, вони намагаються загнати рибу на мілину, йдучи і лопочучи крилами. Запевняють, що він ловить і вбиває змій, так само не гребує й падаллю.
Розмноження відбувається дощової пори року, а саме від червня до серпня. Китоголов обирає для свого гнізда маленьке підвищення серед очерету чи трави, або зовсім близько від краю води, або серед болота, але найчастіше на місцях, доступ до яких вода робить майже неможливим. Тут він сплітає із зібраних пухких стебел болотяних рослин велике гніздо, скріплене часто дерном і багнюкою, що досягає майже метрової висоти. Яйця відносно невеликі, 80 мм завдовжки і 55 мм завширшки; вони мають овальну форму, забарвлення біле.
Самка відкладає 1–3 яйця. Пташенята вилуплюються приблизно через 30 днів і спочатку вкриті м’яким сірим пухом. Дзьоби у них невеликі, але вже мають гострий, гачкуватий кінчик. З усіх новонароджених пташенят виживає, зазвичай, тільки один. Батьки годують його напівперетравленою їжею. Через місяць молодий китоголов починає ковтати більші шматки корму. У гнізді він залишається протягом двох місяців, але й підрісши, пташеня часто повертається «додому». Тільки у віці 4 місяців воно стає цілком самостійним.
