Видатний державний діяч, миргородський полковник і гетьман Лівобережної України в 1727–1734 роках, Данило Апостол народився в селі Великі Сорочинці на Полтавщині. Походив він із відомого старшинського роду Апостолів, які майже 80 років поспіль очолювати Миргородський полк.
Данило Апостол вкрив себе славою під час Азовських походів, а також при узятті фортець Кизи-Кермен і Очаків, брав участь у Північній війні. Він був палким прихильником незалежної політики гетьмана Мазепи й одним з активних учасників створення українсько-шведського союзу.
У жовтні 1708 року Апостол разом зі своїми полками приєднався до шведської армії, однак швидко зрозумів, що шведів в Україні чекає поразка, і перекинувся на бік Петра І, зберігши чин полковника. Це, однак, не означало, що він змінив свої погляди й зрадив Україну. Згодом Данило Апостол став одним із найближчих соратників наказного гетьмана Павла Полуботка, і разом з іншими представниками генеральної старшини виступив проти діяльності Малоросійської колегії й обмеження державних прав України. За це в 1723 році він був заарештований і кинутий до каземату Петропавлівської фортеці у Санкт-Петербурзі. У казематі Апостолу довелося провести два роки – до смерті царя Петра.
У 1727 році на Генеральній Раді в Глухові Данило Апостол був обраний гетьманом і негайно звернувся до нового царя з петицією про відновлення державних прав України. У відповідь він одержав від царського уряду обмеження гетьманської влади разом із визнанням часткової самостійності Лівобережжя. Із цього моменту гетьман узявся за проведення реформ, які повинні були дати ладу у підвладних йому землях і збільшити представництво українців в органах влади. Уперше був сформований бюджет, проведена ревізія маєтків, уведена заборона на покупку росіянами земель в Україні, обмежена кількість російського гарнізону до шести полків.
Гетьману Апостолу вдалося не допустити повного поглинання Лівобережжя Російською імперією.
У 1734 році гетьман помер і був похований у Великих Сорочинцях у родовій усипальниці Апостолів – збудованій на його власні кошти церкви Перетворення Господня.
