• Розводили худобу, вирощували жито, ячмінь, пшеницю, овес. Займалися полюванням. Із болотної руди виплавляли залізо, необхідне для виготовлення знарядь праці та зброї. Ремісники володіли секретами виготовлення ювелірних прикрас із золота, срібла, коштовного каміння та емалей.
• Жили великими сім’ями, які складалися з декількох десятків родичів. Дорослі діти жили з батьками, визнаючи їхню владу.
• Декілька споріднених сімей об’єднувалися в роди. Із родів складалися племена. У III–IV ст. виникають союзи племен, до яких входили десятки або навіть сотні племен.
• Усі дорослі чоловіки – вільні й рівні у правах. Рабів було дуже мало, і їхнє становище було набагато кращим, ніж у римлян.
• Найважливіші питання життя племені розв’язувалися на загальних народних зборах. Фактично головували на народних зборах старійшини, що готували рішення, яке пропонувалося схвалити, і переконували в цьому громаду.
• Для здійснення військових походів плем’я обирало вождя. Із часом посада вождя стала спадковою. Вождь мав свою дружину.
• Германці були язичниками, обожнювали сили природи. Храмів не будували. Поклонялися священним гаям, озерам, деревам тощо. Своїм богам приносили жертви, інколи навіть людські.
