Зовнішня політика Катерини II

Мета. Катерина II вважала, що Росія, як і за часів Петра І, повинна займати активну позицію на світовій арені, вести наступальну (і певною мірою агресивну) зовнішню політику.

Основні завдання. Завадити головному противнику Росії на міжнародній арені Франції у спробах останньої зміцнити «Східний бар’єр», до складу якого входили прикордонні з Росією держави – Швеція, Річ Посполита і Османська імперія. Домогтися виходу до Чорного моря.

Поширити владу Росії на всі східнослов’янські землі з православним населенням.

Напрямки.

Західний: активність у розв’язанні європейських проблем, участь у різноманітних союзах із метою посилення свого впливу на справи континенту.

1763 р. – Росія, спираючись на підтримку Пруссії, домоглася обрання польським королем свого ставленика Станіслава Понятовського.

1780 р. – Росія очолила «Лігу нейтральних», що об’єднувала європейські держави, які виступали проти спроб Англії заборонити торгівлю з північноамериканськими колоніями (у цей час вони вели війну за незалежність).

1788–1790 рр. – Російсько-шведська війна. Швеція спробувала повернути території, які були втрачені внаслідок Північної війни, і зазнала поразки.

1772, 1793, 1795 рр. – Росія, Пруссія та Австрія здійснили поділи Речі Посполитої.

Південний: боротьба з Османською імперією за Північне Причорномор’я і Закавказзя.

1768–1774 рр. – Російсько-турецька війна, яка закінчилася перемогою Росії.

1783 р. – Включення Криму до складу Росії.

1783 р. – Підписання Георгіївського трактату з Картлі-Кахетинським царем Іраклієм II про встановлення російського протекторату над Східною Грузією. Став підставою для розташування російських військ у Грузії, а в майбутньому – її приєднання до Росії.

1787–1791 рр. – Російсько-турецька війна, яка закінчилася перемогою Росії.

Східний: намагання зміцнити російські позиції в Казахстані, на узбережжі Тихого океану та в «Російській Америці».

Після приєднання більшої частини Казахстану в 30–40-х рр. XVIII ст. набули поширення імперські порядки і розгорнулася колонізація цих земель.

Освоєння приєднаної в 1761 р. Чукотки супроводжувалося військовими зіткненнями місцевих племен чукчів із росіянами.

1784 р. – Заснування першого російського поселення на Алясці, яке здобуло назву «Російської Америки».

1799 р. – Створення Російсько-американської компанії з правами монопольного володіння всіма промислами і корисними копалинами, освоєння земель, не зайнятих іншими державами.