Спартак (загинув навесні 71 р. до н. е.) – гладіатор, що очолив найбільше в римській історії повстання рабів у 73–71 рр. до н. е.
Дата. 73–71 рр. до н. е.
Керівник. Раб-фракієць Спартак. Потрапив у полон до римлян у 80 р. до н. е. під час війни Риму з фракійцями. Був проданий у рабство, але втік і став солдатом римської армії. Через деякий час знову втік. Після полону його віддали до школи гладіаторів у Капуї, головному місті Кампанії.
Причини. Жорстоке ставлення римлян до рабів. Небажання рабів терпіти знущання і підкорятися своїм господарям.
Початок. Спартак організував змову рабів-гладіаторів у гладіаторській школі в Капуї. Змову викрили. Спартак і 70 його прихильників втекли і рушили до гори Везувій, звільняючи численних рабів із вілл Кампанії.
Основні події:
73 р. до н. е. – Облога римлянами табору Спартака на Везувії. Повстанці зуміли вирватися з пастки і перебити римських легіонерів;
73 р. до н. е. – Повстанці двічі завдали поразки римським військам та спустошили весь південь Італії. Армія Спартака досягла 120 тис. осіб;
72 р. до н. е. – Навесні занепокоєний швидким поширенням повстання, сенат Римської республіки направив проти Спартака армію, очолювану консулами Луцієм Геллієм і Гаєм Лентуллом;
72 р. до н. е. – У битві біля гори Гаргано в північній частині Апулії римляни завдали поразки 20-тисячному загону соратника Спартака, германця Крікса. Спартак, поховавши загиблих, рушив на північ Італії. Завдавши декілька поразок римлянам, він не скористався цим і з невідомих причин повернув на південь;
72 р. до н. е. – Восени для боротьби зі Спартаком сенат направив спочатку шість легіонів на чолі з Марком Крассом, а пізніше спрямував йому на допомогу легіони Гнея Помпея і Марка Лукулла;
71 р. до н. е. – Навесні в Апулії відбулася вирішальна битва. Загони Спартака було розбито.
Результати. Завершилося поразкою. 6 тис. полонених повстанців за наказом Красса було розіп’ято на хрестах уздовж Аппієвої дороги.
