• Замість діючої раніше виборності на церковних соборах польські королі за правом патронату «подають хліби духовні й роздають столиці духовні» тобто призначають на посади єпископів і архімандритів (володарів монастирів) за гроші. Фактично посаду отримує той, хто більше заплатить.
• Право патронату для магнатів і шляхти означало право власності на засновані ними церкви і монастирі у своїх маєтках, селах і містах. Священики в парафіях у приватних володіннях не обиралися простим людом, а призначалися за «правом подавання» шляхтичами-патронами.
• Королі надають вищі посади в православній церкві світським особам (шляхті, військовим) за борги держави тим людям, різноманітні вислуги, прохання близьких до королівського двору осіб.
• Магнати і шляхта розпоряджаються церквами і монастирями на підставі права власності: закладають, міняють, віддають як посаг за доньками, здають в оренду, продають тощо.
