Понеділок шанували та уявляли в образі сивого дідуся, який проводжає душі померлих до потойбічного світу. Понеділок вважався важким днем, а тому в понеділок не починали ніякого великого діла, бо спіткає невдача.
* Не варто в цей день виїжджати в дорогу – трапиться нещастя.
* Народжені в ніч під понеділок обов’язково вмітимуть віщувати майбутнє та стануть знаменитими знахарями.
* Як у понеділок мастити хату, то будуть вестися таргани в хаті чи в обійсті.
* У понеділок не можна прясти, снувати, зачинати жати, бо це тяжкий день на роботу.
* Коли в понеділок щось не вдасться, то буде невдача цілий тиждень.
* Не можна дівчині мити голову (коси) в понеділок, бо як сім понеділків змиє, буде безталанна її доля.
* У понеділок не можна вибирати попелу з печі й виносити на двір, бо шуляк буде нападати на курей.
* Як у понеділок або п’ятницю обрізувати нігті, то зуби не болітимуть.
* Хто в понеділок не їсть скоромного, той не лише добре житиме на землі, але й тому не страшно й помирати.
* У понеділок не слід пускати до хати сторонню жінку чи щось позичати, бо весь тиждень буде лихий.
Вівторок уявлявся в образі чоловіка, призначеного богом війни посилати народженим цього дня їхню долю. Вважався днем легким, сприятливим для роботи. Тому для початку будівництва дому вибирали саме вівторок, причому такий, коли церква відзначала пам’ять преподобних, а не мучеників. Але в деяких місцевостях вівторок, навпаки, вважався днем слабким, нещасним, тяжким. Зокрема вірили, що померлий у вівторок може викликати смерть у селі наступного вівторка.
Середа – день любові, вважався жіночим, і дозволялося все робити як у хаті, так і на обійсті. Тільки дівчатам не слід було мити голову та заплітати коси, бо волосся не ростиме і коса буде погана.
Четвер постає в образі чоловіка. Цього дня дозволялося робити майже все, заборонялися лише надмірні веселощі. Однак усі четверги, починаючи від Чистого четверга перед Великоднем, вважалися несприятливими для початку важливого діла. Також цього дня не виїжджали в дорогу. Оскільки четвер – день чоловічий, то жінкам не радили зачинати прясти, снувати, ткати, садити; це краще було робити в жіночі дні. Вірили також, що не можна цього дня золити – коров’яче масло буде невдале.
П’ятниця уособлювалась із жінкою, або дівчиною, її образ переплітався з образом Долі. П’ятниця вважалася найлегшим днем для початку роботи, от тільки проти п’ятниці (по заході сонця) не можна було мити ложок та мисок, бо тоді так будуть вороги тарабанити язиками про тебе, як тими ложками. Заборонялося також прясти, бо в жінки згорить прядка, а саму прялю забере вітер. У п’ятницю добре йти свататись: засватається навіть свинячий пастух. Також, за повір’ям, сон на п’ятницю неодмінно справдиться.
Субота – найтяжчий день для роботи. Уявлялася жінкою, якою опікується бог часу. Вважалося, що цей день – найкраща пора для моління, а тому в суботу не робили важливих справ, а йшли до святинь на молитву. Дозволялося лише прибирати на обійсті і в хаті («Субота – не робота: помий, помаж та й спати ляж»), можна зажинати – легші жнива будуть. У суботу найкраще купатись, перевдягатися. Якщо одружуються ті, що народилися в суботу, то не матимуть дітей.
Неділя – дівчина-красуня з золотим волоссям. Неділя вже в суботу ввечері пильно стежить за кожним, щоб не працював, і грішників карає. Намагалися в цей день святий нічого не робити, особливо не рубати сокирою, бо неділя – «не діля». Казали, що відрубане в неділю поліно навіть через сім років, якщо його зберігати, неодмінно саме спалахне й згорить. Не можна було в неділю шити, бо нарве палець.