У 70-х рр. XIX ст. в Японії розгорнулося формування єдиного загальнонаціонального ринку.
За наказом імператора за рахунок державної скарбниці будувалися верфі, арсенали, «зразкові» заводи. Для оснащення цих підприємств за кордоном закуповувалося обладнання. Потім їх здавали в оренду або продавали на пільгових умовах підприємницьким фірмам, близьким до імператорського оточення.
У результаті підтримки уряду сформувалися великі фінансово-промислові компанії «Міцуї», «Міцубісі», «Сумітомо» та ін. Усі вони отримували великі субсидії та різноманітні пільги.
Велика увага приділялася розвитку торгівлі. Усі давні цехові правила й обмеження, привілеї торговельних гільдій було ліквідовано. Також було усунуто застави й митниці між князівствами, оголошено свободу торгівлі й пересування. У результаті цього виникли нові великі торговельні фірми і банки.
Розвивалося будівництво залізниць. У 1872 р. було збудовано першу залізницю Токіо – Йокогама. На початок XX ст. мережа залізниць у країні становила майже 5 тис. км.
У 90-х рр. XIX ст. в Японії розпочалося промислове піднесення, свідченням якого став, перш за все, швидкий розвиток нових галузей промисловості: гірничодобувної, електротехнічної, сталеливарної, машинобудування, гірничого обладнання.
Промислове піднесення супроводжувалося концентрацією виробництва і виникненням монополістичних об’єднань. Водночас формувався банківський капітал, відбувалося злиття банківського і промислового капіталу.
