Греко-перські війни

Греко-перські війни 500–449 рр. до н. е. – війни, які велися між Перською державою і грецькими містами-державами, що захищали свою незалежність.

Причини: намагання володарів Персії підкорити грецькі міста-держави Балканського півострова і опір грецьких міст-колоній на Іонійському узбережжі Малої Азії загарбницькій політиці Персії.

Привід: підтримка балканськими греками повстання в 500 р. до н. е., розпочатого греками Мілета проти перського панування. Перський цар Дарій І вирішив покарати за це грецькі міста-держави й оголосив їм війну.

Головні битви

• 490 р. до н. е. – Марафонська битва. Перемога греків;

• 480 р. до н. е. – Битва при Фермопілах. Поразка греків;

• 480 р. до н. е. – Саламінська битва. Перемога греків;

• 479 р. до н. е. – Битва при Платеях. Перемога греків. Результати. 448 р. до н. е. – укладання в Сузах так званого Каллієвого миру (за ім’ям керівника грецької делегації). Перський цар відмовився від намірів установити своє панування в басейні Егейського моря, протоки Геллеспонт і Боспор стали вільними для греків. Грецькі міста-колонії в Іонії звільнилися з-під перської влади.

Наслідки. Поразка в греко-перських війнах започаткувала період занепаду Перської держави. Загострення суперечок між Афінами й Спартою. Кожна держава вважала, що її внесок у боротьбу з персами був визначальним.