Алмаз складається з добре всім відомого хімічного елемента – вуглецю. З нього ж таки складається й графіт. Виходить, що алмаз і графіт – «близькі родичі». Але якщо власником графіту можна стати, купивши звичайний (простий) олівець, то стати власником алмаза не так легко. Він дуже дорогий. Це пов’язано з низкою причин, найважливішими з яких є надзвичайна твердість мінералу й можливість отримання з нього діамантів.
Унікальному коштовному каменю присвячено безліч книг, починаючи від багатотомних середньовічних трактатів і закінчуючи сучасними, багато ілюстрованими виданнями. Усі погоджуються з тим, що пошук алмазів можна порівняти з азартною грою... Ризикуєш багато чим і ніколи не знаєш, як закінчиться чергова партія. При цьому, зігравши її, важко відмовитися від наступної – затягує.
Прикладом однієї з «діамантових місцин» може служити пустеля Наміб. Вона тягнеться вузькою стокілометровою смугою вздовж Атлантичного океану (територія сучасної Намібії). У середні віки сюди на вітрильниках вирушало безліч авантюристів. Одних чекала удача, других – розчарування, третіх – щось страшніше. Справа в тому, що на узбережжі утворюються густі тумани. Разом із сильними вітрами й потужними прибійними хвилями вони стали причиною численних корабельних аварій. Про це свідчать не тільки уламки морських суден, але й вибілені сонцем, морською водою й часом... кістки. Не дивно, що один із прибережних районів отримав неофіційну назву – «берег скелетів».
Із часом пошуками діамантів зайнялися німці, які колонізували прибережну зону сучасної Намібії. Вони підійшли до справи у властивій їм манері: виважено, акуратно й ґрунтовно. У 1908 р. посеред пустелі почало рости ціле місто – Колманскоп. Упродовж 40 років воно розвивалося й процвітало, здобувши славу місця, де можна було збагатитися, «копирсаючись у піску». Незабаром у пустелі з’явилися не тільки зручні будинки, але й казино, танцювальна зала й театр. Удалося обзавестися навіть першими на Чорному континенті трамваями. Необізнаній людині таке місто посеред безводної пустелі могло здатися маревом.
Однак дарунки природи не безмірні, а от її стихії незмінні й невблаганні. З плином часу алмазів ставало дедалі менше. Разом з ними почали зникати гроші й найбільш заповзятливі городяни. Не витримавши протиборства з піщаними бурями й нестачею води, місто здалося на милість наступаючій пустелі.
Чи знаєте ви, що...
Упродовж кількох десятиліть у колись розкішних будинках Колманскопа гуляв вітер. Але в 1980 р. невелика алмазна компанія провела часткову реставрацію й урочисто відкрила музей. Завдяки туристам місто примара має доволі пристойний вигляд. І Але щоб потрапити сюди, Намібії. Вони підійшли до справи слід отримати спеціальний дозвіл.
