Свідчення про несподіване виверження вулкана Везувій (Італія), що дійшли до нас, підтверджують те, що поняття «згаслий вулкан» може бути оманливим. Ця конусоподібна гора, що здіймалася на східному узбережжі Неаполітанської затоки, не виявляла активності впродовж кількох тисячоліть. Першим провісником трагедії був землетрус 63 року. Він перетворив місцевість довкола вулкана на пустелю й зруйнував частину Помпеїв. Невдовзі місто знову відбудували, але його чекала ще жахливіша катастрофа. У 79 р. відбулося виверження вулкана.
Місто Помпеї, розташоване з підвітряного боку вулкана, було дуже швидко засипане попелом. На той час, коли страшенно налякані жителі усвідомили всю серйозність свого становища, вулиці вже були поховані під його товстим шаром, а попіл усе падав і падав. Усе це відбувалося в непроглядній темряві, тому що сонячне світло не пробивалося через попільну хмару. Населення охопила паніка, ошалілі від страху люди бігли, спотикалися й падали, гинучи прямо на вулицях. Дехто вирішив залишитися в будинках, де попелу не було, але кімнати швидко заповнювалися отруйними парами, і сотні людей загинули від ядухи. Багато людей зникли під руїнами будинків, які обвалювалися під вагою, здавалося б, надлегкого попелу. Виверження Везувію знищило місто. Помпеї зникли під шаром попелу завтовшки до 3 м; під його руїнами залишився лежати кожний десятий житель із 20-тисячного населення міста.
Чи знаєте ви, що...
Місто Геркуланум, розташоване з іншого боку Везувію, не було засипане попелом, але так само було приречене й зникло з лиця Землі. Потоки дощу, що полилися із «сосноподібної» хмари, перетворили попіл на рідку багнюку.
Її потоки стрімко понеслися вниз по схилах і затопили Геркуланум. Глибина деяких із цих потоків сягала 15 м. На щастя, на той час більша частина населення встигла покинути місто.
