Лебідь-шипун (Cygnus olor) є одним із найвеличніших птахів, що мешкають на території України. Його тіло може сягати довжини до 160 см, а розмах крил – майже 2,5 метра. Маса дорослого птаха коливається в межах 12–15 кг. Шия довга та граційно вигнута, що надає птахові особливої елегантності. Оперення переважно білосніжне, а дзьоб – яскраво-помаранчевий із характерною чорною "бульбашкою" біля основи. Саме завдяки шипінню, яке видає птах при небезпеці, він і отримав назву "шипун".
Місця проживання та поширення
Лебідь-шипун поширений по всій території України, зокрема на мілководних озерах, ставках, заплавних річках і болотах. Вибирає для гніздування спокійні, зарослі очеретом або рогозом водойми, де менше турбування з боку людини. Цей вид добре пристосувався до життя біля населених пунктів і часто гніздиться в природоохоронних зонах.
Його можна побачити не лише в дикій природі, а й у паркових зонах великих міст. Взимку лебеді залишаються там, де не замерзає вода, зокрема на теплих джерелах або річках із швидкою течією.
Гніздування та батьківська турбота
Гніздо будується на заломах торішнього очерету, іноді на плавучих острівцях. Воно велике, щільне, зроблене з рослинних залишків, іноді сягає метра в діаметрі. У кладці зазвичай 4–6 великих яєць, які насиджує самка близько 35–40 днів. У цей час самець виконує роль охоронця – агресивно захищає територію від хижаків та непроханих гостей.
Щойно вилуплюються пташенята, обоє батьків дбайливо супроводжують їх у перші тижні життя. Малюки плавають, ховаючись під крилами матері, і здатні самостійно шукати корм уже з першого дня.
Харчування
Основу раціону лебедя-шипуна складають водяні рослини – ряска, елодея, очерет, рогіз. Завдяки довгій шиї птах може діставати рослинність навіть із дна водойми. Додатково споживає молюсків, дрібних ракоподібних, водяних комах та їх личинок. Іноді трапляється, що лебеді годуються на полях, з’їдаючи залишки зерна або зелені пагони. Птахи, які тримаються у паркових зонах, можуть споживати хліб, хоча це не рекомендується з екологічної точки зору.
Улюблені страви лебедя-шипуна:
- водяна ряска;
- молоді пагони очерету;
- водяні равлики та жуки;
- злаки та зелень;
- личинки комах.
Хоча шипун є найпоширенішим, іноді на південних узбережжях України можна зустріти іншого представника родини – лебедя-кликуна (Cygnus cygnus). На відміну від шипуна, кликун має дзьоб із жовтим візерунком та гучний, трубний голос. У поведінці він менш агресивний, а також менш охоче живе поруч із людиною. Обидва види прекрасно плавають, пірнають і навіть літають на значні відстані, долаючи сотні кілометрів під час міграцій.
Цікаві факти про лебедя-шипуна
- Важковаговик серед птахів – лебідь-шипун є одним із найважчих птахів у світі, здатних злітати у повітря.
- Шипіння – це його мова – птах шипить, коли відчуває загрозу, саме звідси й походить його назва.
- Неперевершена гнучкість – завдяки більшій кількості шийних хребців (до 25), лебідь легко дотягується до дна навіть на глибині.
- Життя у парі – назавжди – лебеді утворюють пари на все життя. Якщо один з пари помирає – інший довго залишається на самоті.
- Атака з води – самець може відважно захищати своє гніздо навіть від людини, використовуючи силу маси та крил.
- Зліт – як зліт літака – птаху потрібно близько 20 метрів розгону по воді, щоб піднятися в повітря.
- Може ходити по дну – іноді лебеді не пливуть, а буквально "крокують" по дну водойми у пошуках їжі.
- Шлюбний танець – як в опері – закохана пара лебедів виконує синхронний танець, вигинаючи шиї та торкаючись дзьобами.
- Пташенята – не білі – спочатку малюки мають сіре пір’я, яке з часом стає білим.
- Занесений до Червоної книги – лебідь-шипун охороняється законом, його не можна відловлювати чи шкодити гніздам.
Лебідь-шипун – не просто гарний птах, а справжній символ вірності, грації й сили. Його життя тісно пов’язане з водоймами, тишею й спокоєм. Цей птах викликає захоплення своїм розміром, поведінкою і здатністю залишатися незалежним навіть у дикій природі. Захищаючи лебедя-шипуна, ми зберігаємо важливу частину української екосистеми й передаємо її красу наступним поколінням. Варто пам’ятати, що наші річки, озера й лимани – це не лише джерело води, а й дім для справжніх природних скарбів.
