Єхидни – загадкові родички качкодзьобів – відрізняються безліччю незвичайних звичок. І тепер біологи розгадали причину однієї з найкумедніших: чому час від часу ці звірята починають надувати носом бульбашки.
Єхидни – стародавні і досить незвичайні ссавці, які багато в чому відрізняються від побратимів за класом. Зокрема, у них досить примітивна система терморегуляції, і ні потіти, ні як слід вилизуватися, ні пихкати з висунутим язиком вони не можуть, тому змушені шукати інші способи охолонути.
В умовах глобального потепління вміння підтримувати стабільну температуру тіла – далеко не надмірність, адже за півстоліття середньорічна температура в Австралії зросла майже на градус. Тепер вчені з Університету Кертіна (Австралія) розкрили один із дивних способів терморегуляції єхидн.
Використовуючи тепловізори, біологи спостерігали за дикими єхиднами в чагарниках, щоб простежити, як вони обмінюються теплом з навколишнім середовищем. У процесі вчені виявили, що в жарку погоду єхидни частіше звичайного демонструють кумедну звичку надувати носом бульбашки, і після кожного міхура, що лопається, кінчик їх носа помітно охолоджується.
Іншими словами, ці тварини використовують власні носи для охолодження – приблизно тим самим чином, що й собаки, які постійно облизують морду в спеку. Додатково тепло розсіювалося на нижній стороні тіла звіра, де його не покривають довгі жорсткі голки, тоді як верхня частина тіла була теплоізольована.
Таким чином, незважаючи на свою давнину і примітивність, єхидни непогано адаптуються до умов навколишнього світу, що змінюються. Можливо, незважаючи на всі випробування, що обрушувалися на цих звірків з приходом в Австралію людини, вони все ж таки зможуть вистояти. І тоді навіть на планеті, що розігрівається, єхидни, як і раніше, діловито виходитимуть на полювання за мурахами та іншими безхребетними, спритно злизуючи їх липким язиком.