Цей птах трохи поступається розмірами нашому сивому дятлові. Верхня частина голови і задня половина шиї у нього попелясто-сірі; вуздечка, смужка біля ока, скроні, бічні частини голови та шиї, підборіддя і горло забарвлені у винно-червоний колір; велика смуга біля кутів рота і широка, у формі півмісяця, пляма на нижній частині шиї – чорні. Все оперення верхніх частин, за винятком білого надхвістя, чало-брунатне з чорними поперечними смугами; на верхніх покривних перах хвоста також є широкі чорні поперечні смуги. Нижні частини, починаючи від чорної плями на шиї, – білі; груди і боки винно-червонуваті з великими круглими чорними цятками, схожими на краплі; на потилиці яскраво-червона підковоподібна пляма. Очі світло-карі; дзьоб зверху брунатний, знизу синюватий; ноги сіро-сині. У самки немає чорної вуздечки.
Довжина птаха 32 см, розмах крил 42 см, довжина крила 16 см, а хвоста – 12 см.
Поширений по всій східній частині Сполучених Штатів Америки, його зустрічали навіть у Гренландії. У південних штатах США він осілий або кочовий птах, у північних – цей птах перелітний.
Золотого дятла можна побачити скрізь, де є дерева з порожнечами – у лісах, міських парках, у садках. Піднімається до 1600– 3500 м над рівнем моря. Часто селиться поруч з юдиною.
Більшу частину раціону становлять комахи (коники, мурашки, цвіркуни, жуки та їхні личинки, гусениці, павуки); залюбки поїдає ягоди, насіння та фрукти.
Основні вороги – єноти і щурячі полози. Єнот засовує лапу в дупло, витягує яйця і випиває їх. Полози поїдають яйця і пташенят. На дорослих птахів полюють різні соколи та яструби.
