Належить до родини Дятлові. Верхня частина голови, потилиця і широка, з вузенькою чорною облямівкою пляма біля кутів рота забарвлені в яскраво-червоний колір, який на тім’ї має сірий відтінок, верхня частина тулуба оливково-зеленого, трав’яного кольору, а біля крил помітніший брунатний відтінок; надхвістя і верхні покривні хвостові пера блискучі оливково-жовті. Вушна ділянка, підборіддя і горло – білі з брудно- зеленим відтінком; шия з боків і нижня частина тулуба – жовтувато-зеленувато-білі. Чорні хвостові пера прикрашені п’ятьма-сімома оливково-бурими неясними поперечними смугами.
Очі у старих птахів голубувато-білі, у молодих – темно-сірі. Дзьоб брудного свинцево-сірого кольору з чорним кінчиком; ноги – зеленувато-свинцево-сірі. Довжина зеленого дятла 31 см, розмах крил 52 см, довжина крила – 18 см, а хвоста – 12 см. Лазить він спритно, а вмінням ходити по землі перевершує всіх інших дятлів.
Належить до найбільш поширених видів; водиться повсюдно в Європі, за винятком Іспанії. На півночі він трапляється до Лапландії.
На відміну від інших видів дятлів, зелені дятли частіше шукають собі їжу на землі, ніж на деревах. Найбільше цей птах полюбляє їсти мурашок, що живуть на землі, та їхні лялечки, яких він витягує з мурашника своїм довгим 10-сантиметровим липким язиком.
