Розміром бувають різні: одні завбільшки з маленьку мухоловку, інші не більші за джмеля. Тулуб звичайно довгастий або здається таким, бо хвіст майже завжди довгий; дзьоб шилоподібний, іноді завдовжки як тулуб, або й довший. Ніжки в колібрі дуже малі, кігті надзвичайно гострі й тонкі; крила вузькі, довгі, зігнуті серпом. Оперення досить тверде і, порівняно з розміром птаха, дуже густе. Язик складається з двох зрощених біля основи ниток, порожніх усередині і наповнених повітрям.
Колібрі живуть тільки в Америці й більше за інших птахів характерні для цієї частини світу. Вони трапляються тут повсюди, де тільки можуть рости квіти, і поширені не лише в усіх широтах, а й піднімаються високо в гори: в Андах вони пурхають біля самісінької межі вічних снігів, навідуються до кратерів діючих і згаслих вулканів, куди навряд чи дістається будь-який інший представників хребетних. Через свою залежність від флори колібрі насамперед населяють тропічні країни Америки. Проте помилково було б припускати, що вони більше полюбляють ліси низовин. Згідно з останніми дослідженнями, найбільша кількість видів колібрі – у гористих країнах Південної та Центральної Америки.
Політ визначає все життя колібрі і цілком характеризує їх; жоден птах не літає так.
Поки колібрі залишається на одному місці, крила птаха працюють безшумно, та коли він швидко просувається вперед, чується досить різке дзижчання. На землю колібрі спускаються вкрай рідко.
Згідно з давно усталеною думкою, вважається, що жоден колібрі не може співати. Загалом це правильно, але існують спостереження, що стверджують протилежне. Принц Максиміліан фон Від-Нейвід розповідає, що голос колібрі утворений з ледь помітних, тихих звуків. Більшість інших спостерігачів згадують лише про різкі та грубі звуки.
Майже всі колібрі – справжні денні птахи: вони полюбляють спеку і дуже потерпають від холоду. Незважаючи на це, багатьох з них слід вважати присмерковими птахами, які вилітають на полювання тільки в ранкові та вечірні години, а в полудень відпочивають у тіні великих дерев.
Усі види колібрі в’ють схожі гнізда й відкладають лише по два білуваті, довгі й порівняно великі яйця. Головним матеріалом для будови слугує рослинна бавовна; до неї домішуються інші тверді рослинні речовини, наприклад деревні лишаї, трави та лусочки папороті.
Крім людини, колібрі не мають інших ворогів. Сумнівно, щоб вони ставали жертвами хижих птахів або звірів, оскільки перевершують їх у швидкості рухів.
