Їжак – наймудріший з усіх тварин, тому що найдовше живе на світі. Він знає все, що було раніше й про що люди давно забули. Він знає також особливу траву, що омолоджує, і ніколи не старіє.
Відома легенда про походження їжака. Чорт розчісував собі чуприну й те, що вичесав, кинув на колоду, на якій рубають дрова. Це волосся й перетворилося на їжака. Існує повір’я про два види їжаків – з поросячою мордою і з собачою. Перших можна їсти, а других – ні.
Шкіру їжака використовували як оберіг від «богинок», які душать людей уночі. Салом їжака мазали худобу проти укусів мух, змазували збиті місця на шиях у биків, натирали хворого на лихоманку або ревматизм, змазували нариви; сечу їжака підмішували пиякам у їжу, питво або в горілку, щоб відучити їх пити.
Вважалося, що, коли їжак бігає, це віщує смерть або тяжку хворобу, а коли восени носить собі у нору яблука – голод.
