Святого Конона – свято, яке відзначається 18 березня.
В Україні святий Конон здавна вважався покровителем коней. За легендою, саме за це й уподобав його Ілля – громовик, який, їдучи колісницею, брав у погоничі лише Конона – «бо він опікун коней і конюхів». Батьки під час грози, щоб діти не боялися, казали: «То святий Ілля через небесний місток калачі везе, а кіньми тими править сам Конон».
На Кононів день намагалися задобрити домовика. Народ вірив, що в кожному обійсті живуть ці добрі духи й оберігають господарство від злих сил. Зазвичай домовики оселялися біля свійських тварин, переважно коней: котрого коня полюбить, тому вночі гриву заплітає, пестить його тощо. А якщо не злюбить – біда тому коневі: їздить ним, ганяє його. Щоб захиститися від домовика, у день святого Конона вішали на бантину вбиту сороку, «щоб домовик забавлявся птахом і не мучив коней». Дехто навмисне тримав у стайні навіть цапа – «щоб їздив на ньому» або закопував горщик каші – «аби домовик живився й хату глядів».
Цього дня господині передивлялися городнє насіння. «На Кононовій днині, – казали, – город сниться господині!»
