Горох використовували в різноманітних обрядах. Походження його легенда пояснює так: вигнаний із раю Адам уперше орав землю і плакав, і там, де падали його сльози, виріс горох. За іншим переказом, коли Бог покарав людей за гріхи голодом, Богоматір плакала, і її сльози перетворювалися на горох.
Уважалося, що горох сприяє урожаю в полі, плідності худоби й розквіту господарства. Також він відігравав велику роль у ритуалах, пов’язаних зі шлюбом і дітонародженням.
Горох є символом сліз; з ним пов’язували нещастя, біду. Тому в деяких районах хлопці й підлітки, що ходили на Новий рік по хатах, не домішували горох до хлібних зерен, якими посівали. Молоді жінки уникали їсти його натщесерце, аби не було гірким подружнє життя. Вважалося, що за допомогою покладеного у візок стручка з дев’ятьма або дванадцятьма горошинами можна зупинити коней. Щоб накликати на когось хворобу, треба було закопати горщик із горохом під дику грушу, коли настає менший місяць: у людини тоді з’явиться стільки чиряків, скільки горошин у стручку.
У народній медицині горох використовували переважно для лікування шкірних захворювань. Бородавки, лишаї, мозолі лікували, торкаючись уражених місць горошиною, після чого кидали її в піч, у колодязь.
З гороху готували як повсякденні, так і ритуальні страви й використовували як оберіг.