З давніх-давен сніговиків поважали, як володарів зими, тому ліпили на своїх подвір'ях снігових баб. Цікаво, що європейці завжди вважали снігову бабу чоловіком. Англійською це звучить «snowman». Християнська легенда розповідає, що сніговики – це янголи. Адже сніг – дар з неба. Ці зимові герої передають Богові прохання людей. Тому зі «свіжого» снігу ліпили маленького сніговичка і шепотіли йому сокровенні бажання. Вважалося, як тільки фігурка розтане, бажання буде доставлено на небеса та неодмінно здійсниться. В Європі сніговиків завжди розкішно прикрашали: вбирали в гірлянди, закутували в шарфи та давали в руки великі, густі мітли.
Ніс із морквини задобрював духів урожаю і родючості.
Перевернуте відро символізувало достаток в сім’ї. Цікавий звичай прикрашати сніговика намистом з часнику (для здоров’я родини і захисту від злих духів) існував у Румунії. В давнину вважалося, що зліпити снігову бабу в час повного місяця – накликати на себе нещастя і нічні кошмари. А в Норвегії вірили, що розглядати сніговиків уночі з-за штор небезпечно! Зустріти снігову фігуру ввечері вважалось поганим знаком. Тому в темний час доби її намагалися обійти стороною.
