Преподобного Симона Стовпника і матері його Марфи, або, як кажуть у народі, Семена, – свято, яке відзначається 14 вересня.
«На Семена – сіяти жито, а дітей до школи посилати» – мовиться у народному прислів’ї. Не забували нагадати тим, хто захоплювався надмірним празникуванням: «Любив на Семена мед-пиво пити – не лінуйся і робити!»
Від Семена починали копати картоплю. У полі чи в городі розкладали вогнище, пекли картоплю, їли і гріли руки – «щоб не мерзли зимою».
Колись, іще в козацькій Україні, на Семена справляли пострижини молодих хлопців і вперше садовили їх на коні. Цей цікавий і добрий звичай походить ще з княжих часів. Молодих княжичів садили на коні та з великими церемоніями везли до церкви, а там, після служби божої, пострижини виконував сам єпископ.
У ті часи в ніч на Семена було велике базарне свято – «Весілля свічки», або «Свято свічки» з лялькою на людську подобу. Це був своєрідний карнавал вогнів на київських базарах.
Від цього дня ткачі починали ткати килими. Бралися за свою роботу й столярі, стельмахи, ковалі.
Існувало вірування, що цього дня горобці злітаються в очерети й там їх чорти міряють на мірки: все, що в мірці, – чортове, а поза міркою – людське. Тому, мовляв, після «Семена» горобців по селах стає менше.
