21 квітня – день ушанування пам’яті одного із сімдесяти апостолів, якого обрав Ісус Христос і посланив на проповідь, єпископа із грецького міста Фіви Руфа, котрий прийняв за це жорстокі страждання й був замучений.
За народними уявленнями, на Руфа все із землі рушиться: і трава, і всяка зелень, і все, що посіяно і посаджено в цей день, піде рости вгору. «І всяка гадина полізе з землі, а птиця полетить із вирію».
На Херсонщині вірили, що цього дня вилітає з вирію зозуля – «ключниця того раю, де живуть змії і птиці».
Але головною ознакою цього дня, за повір’ями, є те, що на Руфа не можна ходити в ліс, бо там повзають гадюки, і вони «дуже кусливі в цей день, бо це їхній день».
Деякі господині цього дня виносили надвір курчат і гусенят із зав’язаними очима, «щоб ворони та шулики сліпли». Натомість, хто вперше побачив журавлів, брав грудочку землі, розмішував з просом і висівав, «аби воно щедро заврожаїлося», чи збирав навколо себе соломинки й клав їх у гусяче гніздо – «на приплід і несучість».
Дівчата, почувши грім, нашвидкуруч умивали обличчя водою й витирали червоною полотниною – «щоб на щоках з’являвся рум’янець», а чоловіки притулялися до дерева – «аби не боліла спина під час жнив».
