Традиційний чоловічий костюм украців має схожість з іншими східно-слов’янськими – російським або білоруським. Основу чоловічого одягу становлять сорочка, шита з конопляного або лляного полотна, і вовняні або суконні штани. Сорочка, що надягається на тіло, часто служить і верхнім одягом. Відмінною особливістю української чоловічої сорочки є розріз спереду (пазушка), прикрашений вишивкою. За конструкцією ворота сорочки розрізняються – зі стоячим, відкладним коміром або без коміра. Відомий українцям і широкий відкладний комір.
Сорочку застібають або зав’язують біля ворота за допомогою ґудзиків або тасьм. Українські чоловіки носять сорочку, заправляючи поділ її в штани; в цьому також проглядається відміна від способу носіння сорочки поверх штанів у росіян і білорусів, що пояснюється запозиченнями українців від східних кочових народів. У крої сорочки в усіх східно-слов’янських народів були відомі вставки під пахвами з три-чотирикутних шматків тканини. Однак донські козаки вважали відсутність ластка ознакою відмінності від «мужиків», тобто від селян, яким козаки завжди протиставляли себе. На плечах українські сорочки мали нашивки, що нагадують погони чи вишиті вставки – «уставки».
Штани (гачі, спідні, шаровари, холоші, убрання, портяниці) українці закріплювали на тілі за допомогою шнурка або ременя (очкур, гачнік), – його носили з пряжкою. Українські штани, особливо штани козаків, відрізнялися дуже великою шириною. Між штанинами (холоша, ногавиця) вшивалася матня. Вона виготовлялася з прямокутних шматків матерії з підшитим унизу паралелограмом, таким чином утворювалася подоба мішка. Штани шилися з полотна або сукна, українські гуцули прикрашали з вивороту вишивкою нижній край червоних суконних штанів; вишивали світло-жовтими й зеленими вовняними нитками, вишиті кінці штанин завжди відгинали наверх.
