Загальновідомий вид. Це справді чудова риба, що досягає завдовжки 20–30 см і важить від 300 до 500 г. Пильчак прикрашений по цегляно-червоному полю, що в ділянці спини темнішає, широкими темно-блакитними поперечними смугами та блакитними кривими лініями, схожими на літери. На черевній частині він жовтуватого кольору, але по жовтому полю, особливо на нижній щелепі, усіяний червоними цятками, а на жовтих плавцях – червоно-голубими плямами.
Багаті на дрібних риб та рачків, а надто креветок кам’янисті береги Середземного моря, що мають заглибини для сховку, – улюблені житла кам’яного окуня. Його знаходять тут з року в рік на великій глибині, виловлюють і відвозять на ринок, адже м’ясо його за своєю доброю якістю не поступається м’ясу споріднених видів. Утім, немає достатніх відомостей щодо способу життя цієї риби, а саме – щодо її розмноження.
Ця риба, як і решта представників родини Серранові, – гермафродит. Дорослі особини цього виду містять у собі одночасно як ікру, так і молочко. Звичайне дозрівання молочка та ікри відбувається в різний час, тому одна й та сама риба спочатку бере участь у нересті як самець, потім як самка або навпаки.
Зазвичай окунь тримається в прибережних ділянках моря на глибинах до 150 м, віддаючи перевагу кам’янистим і скелястим місцям із заростями підводної рослинності. Тут захисне забарвлення робить його майже непомітним на тлі навколишніх предметів. Годинами він може підстерігати здобич, не виходячи з укриття. Але це вдаваний спокій: досить лише з’явитися поблизу невеликій рибці, як стрімким кидком окунь виривається із засідки, а схопивши здобич, знову займає свою позицію серед каменів та водяних рослин. їдять окуні риб та ракоподібних.
