Повсякденним літнім взуттям чоловіків і жінок бупиличаки, постоли та чоботи, які увійшли в широкий вжиток наприкінці XVIII ст. На початку XIX ст. побутувало вже п'ять видів взуття: чоботи, черевики, личаки, постоли і ходаки.
Постоли – старовинна форма взуття, яке носили в Карпатах та Прикарпатті. Виготовляли їх з чотирикутного шматка м'якої шкіри, яку запинали на кінцях і зшивали так, шо утворювали гостро закінчений глибокий передок, а на зап'ятку сходилися два кінці, залишаючи отвір для п'яти. На краях постолів були отвори, крізь них протягали ремінці (волоки) для обмотування ноги. В східних районах Карпат, крім звичайних, відомі ще закаблучені постоли з тонкими та гострими кінцями. На Бойківщині виготовляли шкіряні ходаки, що становили різновидність постолів. Постоли, морщинці, ходаки носили поверх полотняних або вовняних онуч і панчіх.
Личаки були розповсюджені переважно на Поліссі. Вони мали примітивну форму, фактично лише підошву з хрестовидної ликової плетінки. Підошва закінчувалась довколо петлями з лика, крізь які протягали шнурки з лика або клоччя, і ними обмотували ногу поверх полотняних онуч.
У низинних районах України носили переважно чоботи і черевики. До середини XIX ст. це були виворотні чоботи (халяву, переди і підошву зшивали з вивороту). Чоботи-витяжки виготовляли зі шкіри чорного кольору Підошву прибивали дерев'яними кілочками, а каблуки – підковками. Побутували також чоботи так званого руського крою, підковані з довгими халявами, часом закоченими.
Святкові чоботи, зокрема для дівчат і молодиць, виготовляли з червоного, зеленого та жовтого сап'яну.
На Полтавщині носили двоколірні чоботи – передки чорні, а халяви жовті. З декоративних технік, якими оздоблювали жіночі чобітки, слід назвати аплікацію кольоровою шкірою, ажурне вирізування з підкладкою кольорових шкірок, вибивання капелями у вигляді зубчастих ліній, дрібних розеток, трикутників тощо.
У низинних районах України побутували черевики, які мали халяви з розрізом спереду і зав'язувались кольоровими зав'язками або застібалися на ґудзики збоку зі зовнішньої сторони халяви, причому самі дірочки та беріжки на черевиках були декоративно викінчені зубцями або прорізами.
