Осика вважалася нечистим, заклятим деревом. Тому з її деревини не годилося споруджувати оселі, бо вся родина тремтітиме день і ніч від хвороби, як тремтить осика. Водночас осику використовували як один із найнадійніших оберегів від усякої нечисті: чортів, відьом, чаклунів, упирів тощо. Щоб уберегти корів і телят від відьми, в огорожу встромляли осикові кілки; під час чуми рогатої худоби, проганяючи коров’ячу смерть, махали у повітрі осиковим поліном.
За допомогою осикової палички можна було також примусити відьму обернутися твариною, повернути свій справжній вигляд. Щоб упир не міг вийти зі своєї могили, у неї вбивали осиковий кілок. Осикою лікували від пропасниці та інших хвороб. У стіні робили отвір на висоті зросту хворого, стригли йому нігті та виривали кілька волосків, потім усе це закладали в отвір і забивали його осиковим кілочком. Або хворого прив’язували до осики й просили її забрати хворобу, бо «осиці в самий раз трястися». Розбитих паралічем заставляли лежачи впиратися в осикове поліно. Читали ще замовляння над осиковим гіллям, яке потім клали на хворого.
Вважалося, що з осиковою лозиною в руках у будь-який час ночі можна йти, куди завгодно: до такої людини не підступить ніяка нечисть або погань.
Осика не боїться вологи, їй не страшні затяжні осінні дощі, а тому куполи храмів покривали тільки осикою.
