Учасники: Англія, Франція, Італія, Греція, Японія, Румунія, Королівство сербів, хорватів і словенців, Туреччина, Болгарія (брала участь у роботі лише однієї комісії); радянська Росія (РФСРР), радянська Україна (УСРР), Грузія (брали участь лише в обговоренні питання про режим чорноморських проток). США виступали в ролі спостерігача.
Мета: Укладення мирного договору з Туреччиною після втрати Севрським договором фактичної чинності; установлення режиму чорноморських проток.
Лозаннський договір із Туреччиною (24 липня 1923 р.) – основні положення
- Ліквідація Османської імперії, визнання незалежності Туреччини;
- Установлення нових кордонів: за Туреччиною закріплювалася територія Малої Азії, у Європі за нею залишалася Східна Фракія (23 тис. км²);
- На розгляд Ліги Націй виносилося питання про приналежність Мосула, на який претендував Ірак;
- Прийняття конвенції про режим чорноморських проток, які підлягали демілітаризації, право вільного проходу отримували не більше ніж три кораблі будь-якої держави (кожний до 10 тис. тонн) як у мирний, так і у воєнний час;
- Скасування режиму капітуляції (юридичні й торговельні привілеї для країн Заходу);
- Туреччина і Греція мали здійснити обмін населенням;
- Скасування міжнародного контролю за турецькими фінансами;
- Визнання Туреччиною державного боргу Османської імперії у частині, що відповідала турецькій території;
- Скасування обмежень для турецьких збройних сил.
Наслідки
- Лозаннський договір включав у себе 17 окремих документів: Заключний акт, Лозаннський мирний договір, Конвенцію про режим чорноморських проток, Конвенцію про обмін грецьким і турецьким населенням та ін.
- Договір підписали учасники конференції, а також Бельгія і Португалія. Не ратифікувало договір Королівство сербів, хорватів і словенців.
