Маковія – одне найулюбленіших у народі свят. Відзначають його 14 серпня. Цього дня у церквах святили воду, квіти й мак. «Маковійську квітку» переважно робили з городніх квітів, але додавали в букет і лісові квіти. Пишний букет складався з чебрецю, чорнобривців, васильків, нагідок, польових сокирок тощо. Додавали інколи й голівку невеличкого соняшника, і все це обв’язували червоною стрічкою. Голівки маку в’язали в окремий букет. До речі, знахарки святили ще й мак-видюк (дикий мак). У народному знахарстві він вживався як засіб проти чародійства: вважалося, що цим маком треба обсипати дім, і тоді всі відьомські хитрощі зникнуть. Кожна квітка в букеті мала своє призначення. Так, м’ята мала оберігати сім’ю від усякої напасті й додавати здоров’я, ласкавці – приносити в родину ласку, злагоду та щирість, сонях уособлювався з небесним світилом. По освяченні букет квітів та голівки маку клали за образи та зберігали до весни. Тоді мак розсівали по городу, а засушені квіти на Благовіщення вплітали дівчатам у волосся – «щоб не випадало».
Цього дня вживали смачні «шуліки» – випікали коржі, ламали на дрібні шматочки і заливали медом із розтертим маком.
Свято Маковія називають іще Першим Спасом, Спасом на воді, Медовим Спасом. Воду, освячену на Маковія, вважають цілющою.
Цього дня хворі на пропасницю купалися в річці. У давнину ще й святили колодязі та воду в річках. Урочистий хід від храму до криниці відбувався під співи і музику. Біля криниці виставляли два столи: на одному був хліб із сіллю та запалена свічка, а на іншому – свічка, свячена вода й коливо (кутя) для духів і предків. Також втикали обіч свіжі галузки, саджали дерева. Біля джерела запалювали два вогнища, обкурювали живограї димом із цілющих трав, влаштовували ігри, співали обрядових пісень.
Вважалося, якщо на Маковея заквакає жаба, вискочивши з води тобі під ноги, – бережись небезпеки.
